День Гідності та Свободи: згадаємо боротьбу
Щороку 21 листопада відзначаємо День Гідності та Свободи, що знаменує початок двох революцій: Помаранчевої (2004 рік) та Революції Гідності (2013 рік).
Ми завжди вшановуватимемо рішучі дії тих, хто боровся за права людей і постав на захист свободи, демократії та європейського майбутнього України.
Від імені Благодійного фонду «Схід SOS» схиляємо голови перед Небесною Сотнею та тисячами героїв країни, життя яких забрала російська війна.
Свобода не дається раз і назавжди. Ми продовжуємо боротися за неї щомиті. Зберігаймо правду про націю, Революцію Гідності та Героїв Небесної Сотні.
Про активістів і активісток Луганського Євромайдану розповсюджували фейки. Казали, що ми куплені, але мене це не зачіпало. Зачіпало те, що про нас мало писали. Говорячи про події 2014 року у Донецьку та Луганську, важливо змінювати риторику про те, що ці міста були проросійськими. Внутрішньо переміщені особи багато років вислуховують, що самі кликали росіян і винні у війні. Це неправда.
Юлія Красільникова, виконавча директорка БФ «Схід SOS»
На головних площах Донецька та Луганська були протести, люди відреагували на події Євромайдану в перші дні. Згодом активістів почали переслідувати, в інтернеті поширювати «розстрільні списки» з домашніми адресами, фотографіями та посиланнями на соціальні мережі. Після захоплення СБУ, ми не мали можливості йти на мітинги, проте продовжували бути партизанами.
Катерина Скрипова, голова правління БФ «Схід SOS»
Разом з Києвом у Луганську почав збиратися Майдан. Ми діяли в унісон, частина суспільства прагнула євроінтеграції та не погоджувалася з діючим президентом Януковичем. Згодом «тітушки» почали погрожувати зброєю людям, які зібралися на мирні проукраїнські акції. Були й побиття, люди виходили з мітингів зі травмами голови та кінцівок. Мого чоловіка схопили та забрали в полон. Уже тоді окупанти вдавалися до фізичного та психологічного насильства проти цивільних полонених.
Юлія Кішенко, менеджерка освітнього напряму БФ «Схід SOS»
У 2014 році ми виходили на мирні акції та протести, проводили ходу зі прапором. 40-метровий прапор став символом боротьби учасників і учасниць Луганського Євромайдану. Взимку 2014 року проукраїнські жителі потерпали від переслідувань, викрадень на підвал і насильства. Згодом почалася окупація. Стяг довелося заховати до безпечних часів. Віримо, що він чекає на деокупацію й досі, аби побачити вулиці міста після перемоги. Взимку 2022 року ми закупили тканину, взяли швейну машинку та зшили новий прапор в офісі фонду, тепер він 100-метровий.
Іветта Кузьміна, членкиня правління БФ «Схід SOS»
Під час Помаранчевої революції я була на майдані в Києві від початку й до кінця. Революція Гідності стала логічним продовженням. Тоді я долучилася до мітингів у Тернополі, а вихідними їздила до Києва. Яскраво пам’ятаю вечір, коли виступав гурт «Океан Ельзи». Люди зі світлом у серці. Саме тоді я знову повірила, що є шанс на справедливість. Після «Ночі гніву» я приєдналася до самооборони Майдану, чергувала в ОДА після роботи. Пам’ятаю очі хлопців, які повернулися з протистояння на Грушевського. Тоді я усвідомила, що мирно не буде. Але є люди, які готові боротися.
Анастасія Драпінська, фінансова менеджерка БФ «Схід SOS»
У листопаді 2013 року я була ученицею 11 класу та не змогла долучитися до подій у Києві, але моє серце було там від першого дня. У Рівному разом із друзями ми активно підтримували Євромайдан попри серйозні попередження зі школи. Деякі з моїх подруг навіть стикалися з тим, що в ліцеї закривали вікна та двері, аби учні не могли вийти та приєднатися до акцій. Зі плакатами та прапорами України та ЄС ми вийшли на площу, аби відстояти позицію. Нас надихали події в столиці, разом з іншими містянами ми проводили народні віча та протестні акції. Щодня слідкували за подіями на київському Майдані онлайн, підтримуючи друзів і знайомих, які брали участь у протестах, відчуваючи себе залученими до загальнонаціональної боротьби за майбутнє.
Анастасія Петрюк, менеджерка проєктів БФ «Схід SOS»
Я проживала на відстані 15 кілометрів від АР Крим. Коли розпочалася активна фаза протестів, ми щотижня виходили на мітинги, у лютому – щодня. У Чаплинці нас було п’ятеро… У знак протесту я звільнилася з державної служби. Мій син, тоді учень 9 класу, також приходив підтримати. Тоді нам погрожували підприємці, які зараз є самопроголошеними депутатами в тимчасово окупованому місті. Коли мітингувальників у Києві почали розстрілювати, я 4 дні не спала та не їла, виснаження накривало хвилею, я постійно моніторила новини… Я згадую це зі сльозами. Досі пам’ятаю запах гарі та шин на Київському Майдані. Туди я поїхала у травні. Ця боротьба почалася для мене з Майдану, вона триває дотепер. Ми маємо боротися за те, ким ми є.
Олеся Чавурська, юристка БФ «Схід SOS»
Я цікавився революційними подіями. Жив новинами та сподіваннями, що тодішня влада програє боротьбу. У Запоріжжі вимагали відставки голови ОДА Пеклушенка, протестувальники почали штурмувати будівлю. Після невдалої спроби люди продовжували мітинг. Для мене ж важливо було опинитися в Києві, у серці революції. Перед Майданом мало хто вірив, що «регіонів» можна перемогти, але Майдан переміг. Тепер країна знищує не лише внутрішніх ворогів, а й росіян. Якщо впевнено йти до мети, то обов’язково досягнеш свого, навіть якщо це здається неможливим. Вірю в перемогу України.
Антон Літвіненко, менеджер проєктів БФ «Схід SOS»
Мені ще не було 18 років… У моєму місті, у Білій Церкві, це була хода центром у знак підтримки Майдану. Ми підтримували процеси Євроінтеграції, відчували потребу у вияві самоідентичності та не підтримували злочинні дії тодішньої влади.
Катерина Тимченко, менеджерка освітніх проєктів БФ «Схід SOS»
Ніколи не думала, що фрази прабабусі, яка пережила революції, епідемії та війну, тісно вплетуться в історію мого життя. Я бігала з пар з іншими студентами-правниками підтримувати події Помаранчевої революції. Ми йшли за справедливість, прозорість, верховенство права. Це був романтичний студентський досвід. Під час Революції Гідності романтики не було, була ненависть, огида до структур і інституцій, корупції, кумівства, тотального свавілля з боку влади. Було бажання жити у вільному й демократичному суспільстві, висловлювати думки, мати права, відстоювати та боротися за них, перемогти. Походи на Майдан були щоденними, я йшла на декілька годин підтримати протестувальників. На вихідних їхала на цілий день із друзями, ми привозили та готували їжу, сортували гуманітарну допомогу та ліки для відправки в зону АТО. Також я брала участь у засіданнях Громадянської Платформи «Нова Країна», що працювала над розробкою візії та концепції розвитку України. Події 2014 викликали злість, розпач, розчарування, водночас було шалене почуття гордості, самоповаги та віри в те, що Україна з такими людьми має шанс на демократичне майбутнє. Ми обовʼязково переможемо та відбудуємо країну.
Анастасія Пахалюк, юристка БФ «Схід SOS»