Корреспондент: Луганська криза. Найбільш східний регіон України рухається в бік гуманітарної катастрофи
Трагедія в центрі Луганська і спроби сторін перекласти відповідальність за неї одна на одну підсилюють драматизм ситуації, в якій опинився регіон в перші дні літа, пише Олександр Васильєв з Луганська у №22 журналу Корреспондент від 6 червня 2014 року. Правду про події 2 червня в Луганську, коли внаслідок ракетного удару по будівлі обласної адміністрації загинуло 8 людей і постраждало 11, встановити буде складно, а швидше за все неможливо. Речові докази з місця трагедії було вилучено представниками Луганської народної республіки.
Все сталося в ході штурму Луганського прикордонзагону бойовиками ЛНР, що переріс у стрілянину в центрі міста. Під час обльоту території міста винищувачем українських ВПС в контрольованій сепаратистами будівлі стався вибух, кадри якого потім обійшли всі ЗМІ.
Прем’єр самопроголошеної республіки Василь Нікітін звинуватив в інциденті українських військових. У свою чергу луганський блогер й активіст Сергій Іванов розповсюдив версію про «самостріл». Мовляв, бойовики намагалися збити літак за допомогою переносного зенітного ракетного комплексу, але влучили в адміністрацію.
Таку саму версію вже в перші години після вибуху озвучило обласне управління МВС, а Генпрокуратура досі продовжує наполягати саме на цій причині. Тільки представники ОБСЄ допустили, що удар міг бути завданий з повітря, але потім уточнили, що ця інформація базується на «обмежених спостереженнях».
Дві Луганщини
Луганська область фактично розколота надвоє. Північні, переважно аграрні райони контролюються силами українських Збройних сил, живуть розміреним повсякденним життям. Пропаговані «народною республікою» ідеї федералізації тут не прижилися.
Так званий референдум 11 травня місцеві селяни проігнорували, але водночас активно взяли участь у виборах президента, забезпечивши основні показники в області щодо явки та голосів.
Саме в цих районах, вільних від бойовиків ЛНР, вже кілька тижнів працюють в.о. губернатора Ірина Веригіна і все керівництво обласного управління МВС. Автомагістралі тут контролюють бійці Національної гвардії і службовці української армії.
Зовсім протилежна ситуація склалася в центральних і південних районах області. Тут на дорогах виставлені десятки блокпостів сепаратистів, на яких озброєні люди готуються відбивати атаки Нацгвардії. Міста повністю контролюються самопроголошеною армією південного сходу.
Центри сепаратистів – Свердловськ і Антрацит. За даними правоохоронців, вони є перевантажною базою для сотень бойовиків, які прямують до Слов’янська та Краматорська. З цим пов’язують атаки бійців армії південного сходу на прикордонні загони Луганської області, які почастішали останнім часом. Вважається, що це своєрідні маневри для відвертання уваги, покликані дозволити групам бойовиків непомітно потрапити на територію Луганської області.
У столиці проголошеної республіки Луганську ознаки будь-якої влади відсутні взагалі. З вулиць міста міліція зникла; власні порядки «за поняттями» встановлюють і захищають люди з автоматами. І це не завжди представники ЛНР.
Через неспокійну ситуацію в Луганську утворився дефіцит бензину. На одній з обласних доріг озброєні люди викрали 20 бензовозів, які везли паливо в місто. У підсумку трейдери зупинили постачання, і бензин відсутній майже на половині заправок. Торгують тільки ті, у кого залишилися запаси, але й вони закінчуються.
Серйознішу загрозу для луганчан становить дефіцит продуктів харчування. Перевізники з сусідніх областей відмовляються їхати через численні блокпости сепаратистів, і деякі продукти вже зникли з прилавків. Втім, покупці цього можуть не помітити через закриття більшості торгових точок. Нестабільність і розгул бандитизму змушують підприємців згортати бізнес.
За словами голови Спілки підприємців Луганська Сергія Давидова, справа доходить до скорочення найманих робітників. Звільнення і переведення на півставки – теж частина нових міських реалій.
Хата тортур
Про місцеву будівлю СБУ, захоплену сепаратистами на початку акцій протесту, говорять як про каземат – городяни нарекли її іСБУшкою. Сюди нібито звозять полонених журналістів, громадських активістів і бізнесменів. З одними проводять роз’яснювальну роботу, в інших вимагають гроші на потреби нової держави.
За даними луганських активістів руху Єдина Україна, в іСБУшці влаштована катівня, де утримуються близько двох десятків заручників.
Корреспонденту вдалося поспілкуватися з Андрієм, одним з луганських бізнесменів, якому вдалося вибратися з будівлі СБУ. Його викрали озброєні люди прямо з офісу, відвезли в іСБУшку і спочатку з метою залякування відвели в підвал, де показали кілька трупів. Потім, посадивши в окремій кімнаті, під тортурами електричним струмом Андрія змусили розповісти про наявні корупційні схеми в місті – кому і скільки платять бізнесмени.
«Не можу сказати, скільки точно людей там перебуває. Я чув крики з різних кімнат, когось бачив, що сидить поруч, – розповідає Андрій. – З розмов зміг зрозуміти, що як заручники в будівлю потрапляють в першу чергу підприємці, яких випускають, поставивши на «лічильник». Також привозять членів ВО Свобода, яких звинувачують у фашизмі. Найбільш впізнаваних і відомих – громадських активістів та журналістів – відпускають через день-два. Тих, чиї історії не розголошуються, катують до смерті. Кажуть, керують викраденнями людей дагестанці».
Сам він зміг звільнитися завдяки викупу, який за нього заплатили друзі.
Новий світ побудуємо
Офіційні представники ЛНР всі звинувачення в мародерстві і знущаннях над луганчанами наполегливо спростовують і з моменту проведення референдуму показово ведуть роботу зі створення республіки.
Обрано голову ЛНР, ним став лідер армії південного сходу Валерій Болотов. Обрані члени уряду й прийнята конституція. Тепер Луганська народна республіка всерйоз має намір домагатися визнання у світової спільноти. Причому мова йде саме про незалежність, без входження до складу Росії чи України, як у випадку з Абхазією і Південною Осетією.
«Не ми перші встали на шлях незалежності. Цим шляхом пройшли Абхазія і Південна Осетія. Нам є у кого вчитися. І ми бачимо, що ці країни налагодили роботу як усередині своїх країн, так і з державами, міжнародними інституціями та бізнес-партнерами», – вважає Болотов.
Допомога з боку невизнаних кавказьких республік вже йде повним ходом.
«Осетини беруть участь у військових діях на території Луганської та Донецької областей. А Абхазія вже давно допомагає висвітлювати під необхідним ракурсом події, що відбуваються на Донбасі, руками своїх журналістів», – стверджує головний редактор луганського видання Реальная газета Андрій Діхтяренко.
У ЛНР навіть розробили дорожню карту – названий на західний манер документ, який націлює уламок області на вступ в Євразійський і Митний союзи.
«Керівництво Луганської народної республіки взяло курс на військовий соціалізм: чого варті заяви про заборону керівникам підприємств знижувати зарплату і звільняти працівників на території ЛНР, про заборону на підвищення комунальних тарифів і цін на перевезення», – коментує Діхтяренко.
А поки що поряд з побудовою незалежності керівництво ЛНР готується до активної фази антитерористичної операції на території області. На базі захопленого обласного військкомату оголошені збори всіх охочих воювати на боці армії південного сходу. Однак черг не спостерігається.
Українські військові теж не квапляться з повномасштабною військовою операцією. До Луганська доходять чутки про зосередження сил і техніки Збройних сил України в північних районах області.
В очікуванні початку конфлікту багато жителів області залишають свої міста, сподіваючись знайти тимчасовий притулок у родичів в інших частинах України й Росії. Першими стали залишати Луганськ представники груп ризику – журналісти та активісти з проукраїнською позицією, які зазнавали переслідувань з боку самопроголошеної влади ЛНР.
Для охочих виїхати волонтери розробили програму переселення Схід SOS.
«Наші активісти надають підтримку жителям проблемних областей, які бажають у зв’язку з політичною ситуацією тимчасово або назавжди залишити територію області, вивезти сім’ї в безпечніше місце, знайти роботу і житло на перший час. Ми працюємо на громадських засадах, тому що самі опинилися в такій ситуації. Нам допомагають тисячі людей з усієї країни. І морально, і матеріально», – розповіла координатор проекту, луганчанка Юлія Красильникова, яка перебралася до столиці.
Проект Схід SOS на цей момент отримав запит на переселення від більш ніж 650 осіб, з них понад 200 – діти. Частина людей вже розселені в Київській, Дніпропетровській, Львівській, Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській та інших областях.
Кореспондент
