У багатьох є зброя, її носять відкрито. Запровадили комендантську годину після 23.00. Однак вже після дев’ятої вечора на вулиці — нікого. Люди намагаються їздити на таксі, якщо дуже треба. Цілодобові магазини і аптеки відчинені максимум до 22.00. У магазинах є все. Однак знову почалася істерика. Намагаються накупити, щоб мати запас і не виходити з дому. Це четверта хвиля продуктової істерії. Розбирають крупи, сіль.
А що купували перед тим?
— Було кілька бумів, коли розмітали всі харчі. Перший — коли почалися події в Криму. Всі побігли в магазини і до банкоматів. Остання паніка була, коли “Приватбанк” сказав, що припиняє роботу на Сході.
Багато луганців виїхали з міста. Залишаються люди, яким нікуди подітися. Куди вони хотіли б поїхати?
— Центр і Захід України. Багато хто хоче до Львова. Імідж міста такий — там безпечно. Хто не готовий їхати на Західну Україну, вирушає до Дніпропетровська. Він ближче нам ментально, там ситуація стабільна. Ще їдуть у Київ, Харків. Важко пояснити людям, що Львів не відрізняється від Чернівців, Івано-Франківська чи Луцька, що там легше знайти роботу.
Відбуваються бої між терористами й українськими підрозділами. Як місцеві реагують на антитерористичну операцію?
— Проросійські налаштовані дуже агресивно. Після подій в Одесі хлопець проходив повз акцію пам’яті за загиблими. Проросійські мітингувальники обговорювали, який Турчинов поганий. Хлопець спитав, чим, на їхню думку, відрізняються слова легітимний і законний. Його побили. У розмові з однією людиною ще можна намагатися переконувати. Але коли натовп — ні.
Як поводяться сепаратисти?
— Живуть у приміщенні СБУ, обласної адміністрації та сусідніх захоплених будівлях. Дехто — в готелях та на приватних квартирах. У спальних районах багато чужих людей. Пересуваються групами, питають, як дістатися центру. У центрі ходять вільно, як господарі. Георгіївські стрічки чіпляють демонстративно. Ми, коли йдемо, маємо думати, чи говорити по телефону українською.
Комусь погрожують?
— У СБУ взяли базу даних журналістів з адресами і контактами. Сказали, що будуть переслідувати. Що всі, хто бреше, будуть покарані. Погрожують у соцмережах. Пишуть повідомлення на телефони. Активні журналісти намагаються не ночувати вдома, не виходити в місто. Залишилася третина наших активістів із тих, хто виходив на проукраїнські акції. Більшість виїхала.
Сепаратистів підтримують місцеві. Що зробити, щоб вони змінили думку?
— Треба чекати. Люди мають побачити, що це — не нова влада, яку вони обрали, а озброєні злочинці. Вони можуть будь-якої миті зайти в дім і взяти все, що хочуть, “на благо революції”. Поки що терористів сприймають як революціонерів. Доки ті не заберуть машину чи ще щось. Не всі розуміють, що триває війна. Дійде, як побачать трупи під вікнами чи розстріл.
Кажуть, грабують перевізників. Чи забирають ще щось, крім автівок?
— Пограбування були в перші дні, коли на вулицях масово роздавали зброю. Грабували ювелірні магазини. Крамниці з цінними речами не працюють, власники вивезли товар. На вулицях трапляються зачинені банки з розбитими шибками. У маршрутці можуть забрати золото, гаманець. На блокпостах відбирають машини, якщо сподобається комусь із сепаратистів.
Як люди оцінюють загарбницькі дії Путіна і роботу київської влади?
— Люди, надивившись на Крим, не хочуть жити в іншій державі. Не готові до того, що частина родини виїде в інший регіон і між родичами будуть кордони. Дуже багато суперечок у родинах, діти з батьками не розмовляють через політику. На гарячу лінію дзвонять, щоб поговорити. У багатьох — стрес, питають, що буде далі. Бояться війни. Про те, що не буде соціальних виплат, пенсій, не кажуть. Бояться померти.
5 тисяч гривень коштує автомат Калашникова в інтернеті. Ціна може сягати 20 тис. грн. Залежить від того, чи зброя нова, чи є на неї документи та звідки привезена.
