Від ідеї до дії: історія Чернігівської спеціальної школи №1 та її спортивного шляху в проєкті «Школу-вгору» від БФ «Схід SOS»
Для Чернігівської спеціальної школи №1 спорт давно став частиною шкільного життя не лише як активність, а як можливість для дітей розкрити себе. Випускники й випускниці закладу беруть участь у Паралімпійських іграх і стають прикладом для учнів, які тільки починають свій шлях.
Аби спорт залишався простором, де діти з особливими освітніми потребами можуть відчути впевненість, спробувати нове й досягти результатів, команда «Chernigiv Evolution» долучилася до навчання з проєктного менеджменту в проєкті «Школу-вгору» від БФ «Схід SOS».
Директорка школи Катерина Костюк зізналася, що раніше підтримка стосувалася переважно матеріального облаштування, тому участь у новій активності, яка мала навчити команду самостійно впроваджувати рішення для потреб школи, стала викликом.
«Багато років діти займалися на застарілому обладнанні й ми обходилися тим, що було. Водночас нам хотілося залучати більше дітей, тому обладнання для цього мало бути і новим, і красивим. На буткемп із проєктного менеджменту наша команда приїхала з ідеєю невеликого спортивного майданчика. Під час навчання завдяки підтримці нашої менторки Руслани Прімасюк ми змогли краще зрозуміти свою потребу й оформили ідею, мету і план у проєкт «Інклюзивний інтерактивний майданчик», – поділилася директорка Катерина Миколаївна.
На початку повномасштабного вторгнення в школі залишалося лише 40 учнів. Сьогодні – понад 100, які здебільшого навчаються очно. Заклад поступово відновлюється, адаптується до нових умов і водночас шукає можливості для розвитку.
«Це маленька родинна школа, де ми працюємо з дітьми, яким потрібна додаткова підтримка не лише в навчанні, а й у розвитку та соціалізації. Тож коли в школі з’явився майданчик, – це був справжній фурор: нині на перервах там збираються учні, а фізінструктори можуть проводити заняття на свіжому повітрі. Це знахідка для закладу», – розповіла директорка.
Важлива умова участі в проєкті – залученість учнів. Для команди це стало викликом через особливості комунікації дітей. До процесу долучився десятикласник Євген і саме його участь стала визначальною.
«Це новий досвід для Жені. На початку він був дуже скромним, та під час навчання розкрився, почав більше цікавитися темою і спілкуватися про це з однолітками. Його ідеї допомогли нам визначитися з напрямом проєкту», – додала пані Катерина.
Сьогодні десятикласник не лише активний учасник шкільного життя, а й ініціатор нових ідей, веде телеграм-канал про свою школу та експериментує з новими форматами взаємодії учнів на майданчику, про які також розповідає в соцмережах.
«Після відкриття майданчика Женя виграв шкільний челендж на перекладині й отримав особливий приз – можливість покавувати з директоркою, за горнятком кави вони вже як партнери обговорювали майбутнє школи», – розповіла Катерина Миколаївна.
Чернігів, як і всі прикордонні та прифронтові громади в Україні, щодня стикається з безпековими викликами. Цей рік став випробуванням: тривалі вимкнення світла, ворожі атаки й повітряні тривоги, що іноді тривали більше доби. Попри це команда намагається зберігати освітній процес: поєднує формати навчання, адаптується до перебоїв зі світлом і безпекових обмежень.
«Буває складно, але ми все одно шукаємо можливість працювати: коли є світло – готуємо їжу, а між тривогами намагаємося зустрічатися з дітьми й підтримувати навчання», – додала директорка.
Для команди участь у проєкті «Школу-вгору» – це не просто реалізована ідея, а новий досвід, який допомагає рухатися далі. Сьогодні в чернігівській школі вже краще розуміють, як формулювати ідеї, залучати ресурси, працювати з реальними потребами дітей і тримати фокус на підтримці учнів.
«Ми хочемо, щоб у дітей було більше можливостей для розвитку. І щоб спеціальна освіта залишалася важливою частиною системи – там, де це дійсно потрібно», – підсумувала Катерина Костюк.
Навчання з проєктного менеджменту організовано Благодійним фондом «Схід SOS» в межах проєкту «Школу вгору: зміцнення потенціалу прифронтових та переміщених шкіл в Україні» спільно з Данським Гельсінським комітетом за підтримки CISU.
