Від голоду та блокади до терору й незаконних затримань: свідчення про злочини росії в Олешках
У тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині триває гуманітарна катастрофа. Місцеві жителі позбавлені належного доступу до продовольства, ліків і базових умов для життя. Про це 23 вересня 2026 року на засіданні Ради Безпеки ООН заявив Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Місто й Олешківська громада фактично перебувають в облозі, а російська окупація та блокування гуманітарного доступу прирікають людей на голод. З наближенням зими відсутність електроенергії та газопостачання ще більше загрожує життю цивільних.
Команда Благодійного фонду «Схід SOS» 1 квітня 2026 року вийшла з публічним зверненням та свідченнями про гуманітарну катастрофу в Олешках. Від початку року фахівці й фахівчині напряму документування зібрали вже понад 30 свідчень очевидців і постраждалих від російських воєнних злочинів у місті Олешки. У задокументованому зафіксовано згадки про поранення та вбивства цивільних осіб, незаконне утримання, морення голодом як метод ведення війни, позбавлення доступу до медичної допомоги, пошкодження і знищення цивільної інфраструктури. Імена респондентів змінено з міркувань безпеки.
Поранення та вбивства цивільних осіб армією рф
«У морзі лежать у мішках 22 людини. Сказали, що проведуть ідентифікацію. А тіла лежать там десь пів року. З мішків уже черви полізли. А ніхто нічого не робить, і тіла не віддають, щоб поховати», – Катерина.
«Тітка Людмила повідомила, що 29 грудня російські окупанти розстріляли однокласника сина, який поїхав велосипедом шукати дрова, щоб не замерзнути. Узимку з 2025 на 2026 рік багато людей загинули від холоду у власних домівках. Його мама довго чекала, а через три години пішла шукати сина й побачила, що він лежить убитий пострілами в спину», – Володимир.
«В Олешках загинуло багато, дуже багато людей. Просто ніхто про це не знає, бо місто перебуває в окупації, а вони (армія рф – ред.) приховували сліди своїх злочинів», – Марія.
Перешкоджання евакуації з міста
«Коли окупували Олешки і Голу Пристань, на в’їзді і виїзді з будь-якого міста вже стояли пропускні пункти: перевіряли автомобілі, телефони, все провіряли, все, що їм потрібно було», – Микола.
«Ми виїжджали, коли уже була дорога смерті з Олешків на Раденськ, там усі люди гинули… Неможливо було виїхати через Раденськ, там, де Копані, наш цей знаменитий український ринок. Вот, і нас хлопець забірал. Так, не буду говоріть. Дуже хороший хлопец с росії. Он всьо понімал, і он нас забірал, і єго вьол, ну, как обично, кто там у них», – Марина.
Голод та блокування доступу до медичної допомоги як методи ведення війни
«Ціни були дуже високі, дуже… ті, хто бідні люди, не могли собі дозволити щось купити, даже хто і не бідні, теж не могли собі дозволити. Ті, хто багатше були, російські (військові – ред.) забирали в них майно і примусово змушували працювати на них…», – Олександра.
«росіяни давали інсулін, але він, і взагалі ліки були якісь неефективні, якісь як підробка. Ніби ліки є, але вони тобі не допомагають, не той ефект дають…», – Ігор.
Наслідки пошкодження обʼєктів цивільної інфраструктури
«Люди порізали всі дерева, які були, роблять буржуйки, щоб якось опалюватися. Немає ні світла, ні газу, ні води», – Анастасія.
Переслідування та незаконне утримання цивільних осіб
«… ми залишилися, ще після затоплення, приблизно місяць були, але десь на Свято трьох святих (День трьох святителів – ред.) прийшли знову із фсб, забрали владику на підвал і сказали перейти до московського патріархату», – Тетяна.
«Біля нашого будинку був російський блокпост. Ми постійно бачили, як там зупиняли машини і перевіряли документи. Якщо їм щось не подобалось або людина викликала підозру, все відбувалося дуже швидко. Людині одразу надягали мішок на голову, пластиковою стяжкою зв’язували руки за спиною, ставили на коліна і залишали так чекати. Іноді за нею приїжджали через годину, іноді – через дві. Уявіть: стояти на колінах із руками, зв’язаними за спиною, з мішком на голові, ще й у літню спеку. Я сам таке бачив. Вони знущалися з людей як хотіли. Ніхто не почувався в безпеці. Забрати могли будь-кого – достатньо було, щоб їм просто щось не сподобалося», – Максим.
Задокументовані свідчення вказують на порушення міжнародного гуманітарного права з боку російських окупаційних сил, зокрема на діяння, що можуть становити воєнні злочини. Умисне вбивство цивільної особи, яка не бере безпосередньої участі в бойових діях, є тяжким порушенням IV Женевської конвенції та воєнним злочином. Статті 55 та 56 IV Женевської конвенції зобов’язують окупаційну державу максимально доступними їй засобами забезпечувати населення продовольством, медикаментами та медичною допомогою. Так само незаконне ув’язнення та нелюдське поводження належать до тяжких порушень IV Женевської конвенції.
Закликаємо міжнародну спільноту посилити тиск на росію задля припинення цих порушень, забезпечення безперешкодного доступу гуманітарних організацій і створення умов для безпечної та добровільної евакуації жителів. Люди, які залишаються в окупованих Олешках, потребують невідкладних дій для захисту їхнього життя.
