Великдень під обстрілами: БФ «Схід SOS» публікує свідчення про воєнні злочини армії рф
Великдень – найсвітліше та найрадісніше свято для всіх християн України. Однак нині, як ми писали у своєму матеріалі раніше, воно оповите глибоким смутком. Адже російське повномасштабне вторгнення триває, а число воєнних злочинів військових рф з кожним днем зростає.
Спеціально до Великодня команда Благодійного фонду «Схід SOS» підготувала підбірку свідчень людей, які пережили окупацію та стали очевидцями воєнних злочинів, вчинених російською армією.
У цих історіях – обстріли цивільних міст і сіл, використання мирного населення як «живого щита», мародерство та спекуляції на базових потребах, мілітаризація релігійного життя й тиск на цивільних, а також системне позбавлення людей гідності навіть у дні великих свят.
Після початку повномасштабного вторгнення команда Благодійного фонду «Схід SOS» провела понад 1235 інтерв’ю та задокументувала 2176 ймовірних воєнних злочинів. Імена респондентів змінено з міркувань безпеки, усі вони покинули ТОТ.
За жодних обставин російські військові не припиняють завдавати ударів по українських містах та цивільній інфраструктурі. Попри Великодні свята жахливих артилерійських обстрілів зазнавали населені пункти Донеччини.
«Потім Благовіщення – це взагалі пекло на землі, страшне, що творилося. І ми тоді вже зі страхом чекали на Пасху, тому що розуміли, що буде теж саме. 24 квітня (2022 року – ред.) буквально з 4-ї ранку почалась жахлива канонада – вони обстрілювали з усього, з чого тільки можна. Танк їздив по вулиці, неодноразово навпроти нашого будинку зупинявся й обстрілював Вугледар. САУ стояла за будинком буквально. Тобто їм (армії рф- ред.) було все одно звідки стріляти, вони прикривалися нашими будівлями, прикривалися людьми. На той момент у селі було ще багато людей, не всі змогли виїхати, навіть маючи власний транспорт. Дуже багато дітей було, і танки стояли скрізь, скрізь абсолютно», – ділиться Ольга.
Окупаційна адміністрація Маріуполя у квітні 2022 року спекулювала на цінах на продукти та найнеобхідніших речах. Не менш цинічно окупанти за завищеними цінами продавали свої «пасхальні кулічі».
«Звісно, ціни на продукти були захмарні. Поруч розбитого торговельного центру, де знаходилася на той момент окупаційна влада, поприїжджали великі фури з їжею, з усім провіантом, який потрібен. Звісно, це була штовханина, величезні черги. Дуже дорого, але навіть привезли пасочки – російські кулічі», – каже Вікторія.
Навесні 2022 року на окупованій Херсонщині відвідини храму на Великдень супроводжували колони російської військової техніки, що проїжджала повз парафіян, націлюючи на них зброю.
«Я пам’ятаю, як ми виходили з церкви на Великдень, у нас партіями освячували паски. Разом усім не можна було приходити. Плакали всі, бо забрали наше улюблене свято – Великдень. У цей день ми всі збиралися в церкві, були гарні стежки зі свічок, люди стояли одухотворені, коли чекали світанку й особливого сонця, кучерявого, красивого. Втім, так більше не було, тому що лише вдень нам можна було йти до храму, бо комендантська година була до сьомої ранку. Лише після сьомої ранку можна було йти та освячувати паски. А коли ми виходили з церкви – назустріч нам їхали колони російських військових. І всі вони – зі зброєю, наставленою на нас, з кулеметами напоготові з люків БТРів», – розповідає Олександра.
Свята особливо потребують діти. Тому вчителі Херсонщини щороку намагалися обʼєднати всіх своїх учнів на Великдень – і тих, хто виїхав, і тих, хто вимушено залишився на ТОТ. Учні готували привітання одне для одного і для вчителів.
«Нещодавно на Великдень сестра зі своїми дітьми, які по всьому світі і в окупації, взяли участь у підготовці до свята і привітанні батьків та вчителів із Великоднем. І коли вже змонтовано було це відео, ми сіли дивитися, а я дуже плакала», – зазначає Віра.
Чи не найважче зараз тим, хто вимушено покинув або втратив рідний дім. Тому свято Великодня не менш важливе і для дорослих. Один із центрів надання соціальних послуг на Київщині щороку намагається подарувати українцям надію та хоча б невелику радість.
«У нас постійно щось відбувається. Різні святкування, мені здається, можуть бути одним із видів психологічної підтримки для переселенців. Якщо свята, то ми готуємо всім подаруночки. На Великдень ми замовили всім паску, я приготувала крашанки. Дівчата спакували цукерки, ми всім роздали. Люди були такі щасливі, всі радісні, і дуже дякували», – згадує Аліна.
Українським військовим свято Воскресіння нагадує про день, коли вся родина збирається разом. Тому частинку дому намагаються відправити своїм побратимам на позиціях військові, яким на Великдень вдалося потрапити додому у відпустку:
«Донька з чоловіком разом служать у ЗСУ. Найперше, коли вони приїхали у відпустку, відібрали 12 пасочок: і з вершком і без. Віднесли їх на Нову Пошту, щоб побратимам відправити. Військові, які приїжджають додому у відпустку, хочуть поділитися домашньою радістю зі своїми побратимами. Побратими в жарт дали такий наказ: «Відправте нам домашніх пасок». І вони це виконали. Мені було так приємно, що вони в мене такі людяні», – розповідає Ольга.
Документування воєнних злочинів командою БФ «Схід SOS» здійснюється в межах проєкту «Підтримка постраждалих від війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
