EN

«Усі кричали: «Херсон – це Україна!»: історії спротиву, тимчасової окупації та незламності до річниці звільнення міста

Новини
11.11.2026
Голоси справедливості: документування воєнних злочинів проти дітей та підтримка молодих людей, які їх пережили, в Україні

11 листопада Україна відзначає річницю визволення Херсона Збройними Силами України. Упродовж місяців російської окупації жителі обласного центру та навколишніх сіл пережили незаконні обшуки, катування і викрадення, втрачали близьких і щодня виборювали право на життя. За незламністю Херсона – тисячі приватних трагедій та історії мужності.

Вигнавши загарбників з міста, Херсон здобув волю, але не спокій. У 2025–2026 роках росіяни розгорнули проти херсонців так зване «людське сафарі»: ворожі FPV-дрони щодня цілеспрямовано полюють на цивільних перехожих, цивільні автівки, маршрутки й навіть бригади швидкої допомоги та гуманітарні конвої.

До річниці звільнення міста ми публікуємо свідчення про мужній опір херсонців окупації, а також про воєнні злочини, скоєні російськими військовими в місті та області. 

Силові розгони протестів, викрадення людей і погрози цивільним

У перші тижні захоплення регіону, попри присутність важкої ворожої техніки та озброєних загарбників, цивільні херсонці виходили на масові мирні акції. 

«Кожного дня небайдужі херсонці приїжджали з різних районів міста в центр на мітинги. Хто з плакатами, хто без, хтось з прапорами – і всі кричали: «Херсон – це Україна». Росіяни розганяли мітинг, кидали в натовп вибухівки, і навіть деякі люди були поранені», – Марина.

Херсонці зупиняли російську техніку власними тілами й підіймали українські прапори під загрозою розстрілу.

«На Херсонщині дуже багато було населених пунктів – і міста, і села – всюди проходили мітинги з гаслами, що Херсон – це Україна. Я також виходила на мітинги, але потім почалися перші викрадення людей. У нас організовувався мітинг анонімною групою. Через групу передавалася інформація, коли, де збираємось, але чомусь вирішили, що конкретна людина відповідає за мітинги. Російські військові провели бесіду, сказали, що будуть вимикати світло і воду, не буде доступу ні до чого, якщо будуть мітинги. Завозили гуманітарку російську, напевно, з надією на те, що вдасться познімати якусь політичну агітацію. Але в перші місяці, поки люди мали власні запаси, ніхто гуманітарку не брав», – Валентина.

Грабунки майна, вимагання та збройне свавілля щодо мирного населення

«Російські військові грабували будинки, забирали автівки. Ми бачили, як вони пригнали КАМАЗи й пограбували швейну фабрику. З другого поверху свого будинку бачили – вони вантажать і вивозять майно. Грабували також і будинки людей, які виїхали. Біля нас недалеко був такий гарний новий будинок, то вони гранатою підірвали ворота, бо не могли увійти», – каже Ірина.

Окрім масштабного мародерства, загарбники чинили побутовий рекет. Збройний примус став головним інструментом окупантів у торгівлі й повсякденній взаємодії з цивільними.

«У кінці березня наші люди почали виходити на ринок і просто продавати домашнє м’ясо, можливо, якісь овочі, у кого що було. А в чергах за продуктами стояли в тому числі й російській військові. Один з них підійшов до жінки, набрав собі в пакет овочів, те, що йому треба, і дає їй рублі. Продавчиня відповіла йому: «Ми в Україні, у нас рублями не розраховуємося, у нас гривня». Він каже: «Мені все одно, тоді беру безкоштовно». І все, він забрав овочі і пішов. І ти йому нічого не скажеш, бо він стоїть зі зброєю навпроти тебе. Звичайно, що ти йому віддаси ці овочі, хоч за рублі, хоч безкоштовно», – Маргарита. 

Постійна присутність озброєних окупантів створювала атмосферу безупинного психологічного тиску й загрози для життя кожного перехожого.

«Найяскравіше, що я пам’ятаю, як ми з моєю свекрухою йшли в магазин. Нам назустріч йшла пара російських військових. І один такий дуже-дуже близько впритул проходив, що автомат пройшовся по нозі. І так було не надто спокійно», – Вікторія. 

Блокада медикаментів, штучна гуманітарна криза та вимагання хабарів

«Ситуація з ліками була не дуже: вони закінчувалися, особливо ті, що ходові, їх просто намагались якось викупити у великих обсягах. Я пам’ятаю, що в інстаграмі часто люди питали, в кого вдома щось є. Просто обмінювалися ліками, передавали через волонтерів. Люди намагалися привозити ліки в окуповане місто. Але якщо ти завозиш ліки, то ти маєш в’їжджати через конкретний блокпост росіян, привезти їм хорошу каву або ж цигарки. У кожного з них була своя такса. Вони самі вже визначали, що хочуть, і потім під час заїзду треба було з ними розрахуватися за те, що вони пропускають тебе і твої товари, які ти завозиш», – Марина. 

Нічні напади, побиття цивільних і «людське сафарі» дронами

За межами обласного центру – у селах і на околицях – окупаційний режим набув особливо жорстоких форм. Крім пограбувань і нічних нападів на оселі, постійною загрозою для життя цивільних стали російські дрони, які окупанти використовують для цілеспрямованого полювання на мирних жителів.

«У Херсоні дрони – як птахи, вони просто скрізь. В автомобіль нашого знайомого таксиста прилетів російський дрон. Його поранило, автомобіль згорів. У мене сестра в маршрутці їхала, вони виходили ховатись, бо дрон летів за маршруткою. А ще в батьків у сусіда тричі на балкон залетів дрон і вибухав», – Вікторія.

У селах окупанти під виглядом «перевірок» вимагали кошти у представників найбільш незахищених категорій населення та били їх, змушуючи людей віддавати останнє.

«Росіяни ходили і представлялися воєнною поліцією, розпитували. Вони ходили тільки по тих хатках по краю, де одинокі жінки. Заходили в такі, що і з чоловіками були. У село вони сильно не йшли, а більше по краю ходили. Розпитували, чим займаються, видивлялися, як живуть, а потім вночі приходили, били мужиків, вимагали гроші, щоб віддавали», – Марія. 

«Мама розповідала, що дрони вбивали людей. Мама дуже часто ходила, навідувалась у свій будинок, то розповідала, як за нею навіть летів дрон, як вона поверталася. Вона хрестилась і молилася, щоб її не вбило. Тобто за людьми було справжнє полювання. Убивали просто так», – Анастасія. 

Зафіксовані свідчення показують, що російські воєнні злочини на Херсонщині мають систематичний і спланований характер – від репресій за проукраїнську позицію до масового мародерства і штучного створення гуманітарної катастрофи.

Якщо ви стали свідком або постраждали від протиправних дій з боку рф, повідомте БФ «Схід SOS» для належного документування ймовірного воєнного злочину за номером кол-центру: 0800 332 614 (пн-сб, 8:00–18:00). Приймаємо звернення також на електронну адресу: [email protected].

Публікація підготовлена БФ «Схід SOS» у межах проєкту «Голоси заради справедливості: документування злочинів проти дітей та підтримка постраждалих від війни в Україні дітей», що фінансується Фондом співробітництва задля розвитку та гуманітарної допомоги.

Інші матеріали

Перейти до публікації «Перше, що я відчула, – свобода»: історії учасників осіннього «Ізі Кемпу» від БФ «Схід SOS» із прифронтового Запоріжжя
«Перше, що я відчула, – свобода»: історії учасників осіннього «Ізі Кемпу» від БФ «Схід SOS» із прифронтового Запоріжжя

«Перше, що я відчула, – свобода»: історії учасників осіннього «Ізі Кемпу» від БФ «Схід SOS» із прифронтового Запоріжжя

Перейти до публікації «Голоси справедливості»: БФ «Схід SOS» розпочав проєкт із документування воєнних злочинів проти дітей за кошти Фонду розвиткової співпраці та гуманітарної допомоги Литви
«Голоси справедливості»: БФ «Схід SOS» розпочав проєкт із документування воєнних злочинів проти дітей за кошти Фонду розвиткової співпраці та гуманітарної допомоги Литви

«Голоси справедливості»: БФ «Схід SOS» розпочав проєкт із документування воєнних злочинів проти дітей за кошти Фонду розвиткової співпраці та гуманітарної допомоги Литви

Перейти до публікації Перша осінь «Ізі Кемпу»: табір з надолуження освітніх втрат від БФ «Схід SOS» обʼєднав 45 дітей із Запоріжжя
Перша осінь «Ізі Кемпу»: табір з надолуження освітніх втрат від БФ «Схід SOS» обʼєднав 45 дітей із Запоріжжя

Перша осінь «Ізі Кемпу»: табір з надолуження освітніх втрат від БФ «Схід SOS» обʼєднав 45 дітей із Запоріжжя

Скопійовано!