«Усі кричали: «Херсон – це Україна!»: історії спротиву, тимчасової окупації та незламності до річниці звільнення міста
11 листопада Україна відзначає річницю визволення Херсона Збройними Силами України. Упродовж місяців російської окупації жителі обласного центру та навколишніх сіл пережили незаконні обшуки, катування і викрадення, втрачали близьких і щодня виборювали право на життя. За незламністю Херсона – тисячі приватних трагедій та історії мужності.
Вигнавши загарбників з міста, Херсон здобув волю, але не спокій. У 2025–2026 роках росіяни розгорнули проти херсонців так зване «людське сафарі»: ворожі FPV-дрони щодня цілеспрямовано полюють на цивільних перехожих, цивільні автівки, маршрутки й навіть бригади швидкої допомоги та гуманітарні конвої.
До річниці звільнення міста ми публікуємо свідчення про мужній опір херсонців окупації, а також про воєнні злочини, скоєні російськими військовими в місті та області.
Силові розгони протестів, викрадення людей і погрози цивільним
У перші тижні захоплення регіону, попри присутність важкої ворожої техніки та озброєних загарбників, цивільні херсонці виходили на масові мирні акції.
«Кожного дня небайдужі херсонці приїжджали з різних районів міста в центр на мітинги. Хто з плакатами, хто без, хтось з прапорами – і всі кричали: «Херсон – це Україна». Росіяни розганяли мітинг, кидали в натовп вибухівки, і навіть деякі люди були поранені», – Марина.
Херсонці зупиняли російську техніку власними тілами й підіймали українські прапори під загрозою розстрілу.
«На Херсонщині дуже багато було населених пунктів – і міста, і села – всюди проходили мітинги з гаслами, що Херсон – це Україна. Я також виходила на мітинги, але потім почалися перші викрадення людей. У нас організовувався мітинг анонімною групою. Через групу передавалася інформація, коли, де збираємось, але чомусь вирішили, що конкретна людина відповідає за мітинги. Російські військові провели бесіду, сказали, що будуть вимикати світло і воду, не буде доступу ні до чого, якщо будуть мітинги. Завозили гуманітарку російську, напевно, з надією на те, що вдасться познімати якусь політичну агітацію. Але в перші місяці, поки люди мали власні запаси, ніхто гуманітарку не брав», – Валентина.
Грабунки майна, вимагання та збройне свавілля щодо мирного населення
«Російські військові грабували будинки, забирали автівки. Ми бачили, як вони пригнали КАМАЗи й пограбували швейну фабрику. З другого поверху свого будинку бачили – вони вантажать і вивозять майно. Грабували також і будинки людей, які виїхали. Біля нас недалеко був такий гарний новий будинок, то вони гранатою підірвали ворота, бо не могли увійти», – каже Ірина.
Окрім масштабного мародерства, загарбники чинили побутовий рекет. Збройний примус став головним інструментом окупантів у торгівлі й повсякденній взаємодії з цивільними.
«У кінці березня наші люди почали виходити на ринок і просто продавати домашнє м’ясо, можливо, якісь овочі, у кого що було. А в чергах за продуктами стояли в тому числі й російській військові. Один з них підійшов до жінки, набрав собі в пакет овочів, те, що йому треба, і дає їй рублі. Продавчиня відповіла йому: «Ми в Україні, у нас рублями не розраховуємося, у нас гривня». Він каже: «Мені все одно, тоді беру безкоштовно». І все, він забрав овочі і пішов. І ти йому нічого не скажеш, бо він стоїть зі зброєю навпроти тебе. Звичайно, що ти йому віддаси ці овочі, хоч за рублі, хоч безкоштовно», – Маргарита.
Постійна присутність озброєних окупантів створювала атмосферу безупинного психологічного тиску й загрози для життя кожного перехожого.
«Найяскравіше, що я пам’ятаю, як ми з моєю свекрухою йшли в магазин. Нам назустріч йшла пара російських військових. І один такий дуже-дуже близько впритул проходив, що автомат пройшовся по нозі. І так було не надто спокійно», – Вікторія.
Блокада медикаментів, штучна гуманітарна криза та вимагання хабарів
«Ситуація з ліками була не дуже: вони закінчувалися, особливо ті, що ходові, їх просто намагались якось викупити у великих обсягах. Я пам’ятаю, що в інстаграмі часто люди питали, в кого вдома щось є. Просто обмінювалися ліками, передавали через волонтерів. Люди намагалися привозити ліки в окуповане місто. Але якщо ти завозиш ліки, то ти маєш в’їжджати через конкретний блокпост росіян, привезти їм хорошу каву або ж цигарки. У кожного з них була своя такса. Вони самі вже визначали, що хочуть, і потім під час заїзду треба було з ними розрахуватися за те, що вони пропускають тебе і твої товари, які ти завозиш», – Марина.
Нічні напади, побиття цивільних і «людське сафарі» дронами
За межами обласного центру – у селах і на околицях – окупаційний режим набув особливо жорстоких форм. Крім пограбувань і нічних нападів на оселі, постійною загрозою для життя цивільних стали російські дрони, які окупанти використовують для цілеспрямованого полювання на мирних жителів.
«У Херсоні дрони – як птахи, вони просто скрізь. В автомобіль нашого знайомого таксиста прилетів російський дрон. Його поранило, автомобіль згорів. У мене сестра в маршрутці їхала, вони виходили ховатись, бо дрон летів за маршруткою. А ще в батьків у сусіда тричі на балкон залетів дрон і вибухав», – Вікторія.
У селах окупанти під виглядом «перевірок» вимагали кошти у представників найбільш незахищених категорій населення та били їх, змушуючи людей віддавати останнє.
«Росіяни ходили і представлялися воєнною поліцією, розпитували. Вони ходили тільки по тих хатках по краю, де одинокі жінки. Заходили в такі, що і з чоловіками були. У село вони сильно не йшли, а більше по краю ходили. Розпитували, чим займаються, видивлялися, як живуть, а потім вночі приходили, били мужиків, вимагали гроші, щоб віддавали», – Марія.
«Мама розповідала, що дрони вбивали людей. Мама дуже часто ходила, навідувалась у свій будинок, то розповідала, як за нею навіть летів дрон, як вона поверталася. Вона хрестилась і молилася, щоб її не вбило. Тобто за людьми було справжнє полювання. Убивали просто так», – Анастасія.
Зафіксовані свідчення показують, що російські воєнні злочини на Херсонщині мають систематичний і спланований характер – від репресій за проукраїнську позицію до масового мародерства і штучного створення гуманітарної катастрофи.
Якщо ви стали свідком або постраждали від протиправних дій з боку рф, повідомте БФ «Схід SOS» для належного документування ймовірного воєнного злочину за номером кол-центру: 0800 332 614 (пн-сб, 8:00–18:00). Приймаємо звернення також на електронну адресу: [email protected].
Публікація підготовлена БФ «Схід SOS» у межах проєкту «Голоси заради справедливості: документування злочинів проти дітей та підтримка постраждалих від війни в Україні дітей», що фінансується Фондом співробітництва задля розвитку та гуманітарної допомоги.
