Звіт, заснований на результатах міжнародної місії з прав людини Восток SOS/ДРА.

З початку повномасштабного військового вторгнення в Україну 24-го лютого Російська Федерація постійно та систематично порушувала міжнародне право та права людини. Обстріли та бомбардування з повітря цивільних об’єктів, використання заборонених боєприпасів (наприклад, касетних), атаки на евакуаційні конвої, медичні установи та медичні транспортні засоби – список порушень довгий, і він росте. Окупація, полон, свавільні вбивства, систематичні зґвалтування, катування, обстріли та бомбардування призвели до вбивств та поранень тисяч людей травматизували мільйони.

Крім того, це призвело до значних ушкоджень цивільної інфраструктури, у тому числі лікарень, шкіл, адміністративних будівель, мостів і приватних будинків. 14 мільйонів людей були змушені втекти зі своїх домівок, з яких 8 мільйонів стали внутрішньо переміщеними особами, а 6,7 мільйонів шукають притулку за кордоном.

Українська благодійна організація Восток SOS та німецька неурядова організація ДРА провели моніторингову місію з 3-го по 12-е травня 2022-го року. Міжнародна команда, що складалася з членів з України, Німеччини, Франції та Чехії, включно з представницею німецько-швейцарської організації з прав людини Libereco Partnership for Human Rights, моніторила порушення прав людини, порушення міжнародного права та спричинені ними гуманітарні наслідки та потреби в Чернігівській, Київській та Сумській областях.

Російські збройні сили залишили ці регіони наприкінці березня 2022-го року, залишивши за собою сліди смерті та руйнувань. Внаслідок цього населення та органи місцевого управління стикаються з викликами, серед яких жахлива гуманітарна ситуація, потреба у відбудові тисяч будинків та важливої інфраструктури та лікування людей. Місія також моніторила ситуацію з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) у Закарпатській області, де велика кількість внутрішньо переміщених осіб перенавантажує місцеві ресурси та інфраструктуру.

Оцінка потреб і рекомендації: полегшення наслідків російського вторгнення

Першочергова задача в сильно зруйнованих містах і селах – це розмінування, відбудова житла та критичної інфраструктури, а також підтримка охорони здоров’я в регіонах, де перебувають ВПО. Підтримка та розширення інфраструктури, а також догляду за ВПО є так само необхідними. Отже, Україна потребує гуманітарної допомоги, підтримки в розмінуванні, будівництві, забезпеченні медичного та психосоціального догляду, а також економічних інвестицій. Крім того, необхідною є підтримка в кримінальному переслідування воєнних злочинців.

Наземні міни

Протипіхотні, протитранспортні міни а також снаряди, що не розірвалися, загрожують фізичному здоров’ю та життям мільйонів людей на Українських територіях, що були уражені боями чи куповані. Оскільки заміновані зони не розмічені, пошук та видалення мін займуть роки. Загроза мін робить повернення людей до повсякденного життя небезпечним. Так, нещодавно автомобіль натрапив на міну під час поїздки за деревиною через ліс у Київській області. Мінування також є перешкодою до вібудови та стоїть на заваді міжнародних інвестицій у будівництво.

Території, що уражені мінами, потребують підтримки в розмінуванні та тренінгах з обізнаності щодо наземних мін для населення. У багатьох регіонах України міни значно обмежують доступ до природних ресурсів. Реабілітаційні центри у не замінованих частинах України та в інших країнах приносять велику користь, адже доступ до природи – це дуже важливий засіб підтримки здоров’я.

Розміщення людей

Розміщення людей, які втратили свій дім, також є великим викликом українському уряду на всіх рівнях. На територіях, що уражені боями, обласні адміністрації не надають тимчасового розміщення у дитячих садочках чи школах, оскільки вони бояться, що місця скупчення людей можуть стати мішенню для повітряного бомбардування. На даний момент, численні з тих, хто втратив свій дім, покладалися на власних знайомих, залишаючись у сусідів, родичів або орендуючи квартиру.

У регіонах з великою кількістю ВПО, таких як Закарпаття, розміщення – це проблема, яка часто піднімається. Коли ситуація була екстреною, розміщення було організовано в імпровізованої спосіб, орієнтований на короткі строки перебування. Отже, зараз необхідно вийти на довгострокове рішення питання. Проблема стає все більш нагальною, оскільки школи та дитячі садочки, які зараз слугують притулком, повинні почати виконувати свої звичні функції першого вересня 2022-го року. У Кольчинській громаді місцевий клуб – це єдине можливе місце для розміщення, коли школи почнуть працювати, проте там немає їдальні. Окрім того, місцеві громади не мають коштів для надання притулку та харчування.

Усі громади, яких це торкається, зараз розглядають можливості для розміщення ВПО та тих, хто втратив своїй своє житло через обстріли та бомбардування. Деякі з них розглядають можливість залучення контейнерних та модульних будинків. Холмківська голова Тетяна Вачиля планує підписати меморандум з британським фондом для побудови селища з модульних будинків для 500 осіб. Цей проект є привабливим, оскільки локація передбачає доступ до робочих місць на фабриках, що розташовані на території громади.

Обласне керівництво також занепокоєне тим, що поселення з контейнерних або модульних будинків може перетворитися на гетто. Тому вони надають перевагу будівництву постійного житла. Вони пропонують купити квартири, що вже доступні, поки нові будинки не будуть готові до розміщення. Заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації Петро Добромільський зазначає, що такі новозбудовані житла можуть бути використані навіть після того, як внутрішньо переміщені особи повернуться додому. Однак за оцінкою адміністрації Закарпаття, близько 200 000 ВПО скоріше за все залишаться.

Тим часом місцеві громади намагаються вирішити найбільш нагальні проблеми. У Бобровиці на північний схід від Чернігова люди, що залишились без житла, живуть у лікарні, тоді як у Тростянці жителі зруйнованих будинків навколо залізничного вокзалу зараз проживають на території шоколадної фабрики.

У питанні розміщення необхідні підтримка та співпраця з міжнародною спільнотою. Усі місцеві чиновники виявили відкритість та вдячність за кожен контакт, який допоміг би полегшити проблему забезпечення житлом.

Гуманітарна допомога

Хоча в багатьох громадах перша критична фаза, відмічена важкою гуманітарною ситуацією, закінчилися, гуманітарна допомога є все ще нагально необхідною. Деякі з міжнародних організацій, які забезпечили екстрену допомогу в першій місяці, припинили це робити, а приватні пожертви пішли на спад. Багато українських організацій та ініціатив зараз бракують гуманітарного вантажу. Відповідальні особи в Чернігівській та Сумській обласних адміністраціях підкреслюють, що, хоча люди і не страждають від голоду, гуманітарна допомога все ще потрібна. Також у місцях, де знаходиться багато ВПО, попит перевищує обсяги постачання. Чиновники місцевих та обласної адміністрації Закарпаття відмітили продукти харчування, одяг, засоби гігієни та ліки як найбільш необхідні. Тетяна Вачиля, голова Холмківської сільської ради каже, що вона купує ліки за власний кошт, тому що використовувати фонд громади для цієї мети не дозволено: уряд поставив обмеження на витрати під час війни.

Українські волонтери відіграють критичну роль у догляді за ВПО. Команда моніторингової місії зустрілася з групою волонтерів «Сила Ужгорода», які ще з лютого допомагають із наданням продуктів харчування та, у меншому масштабі, медичної допомоги, забезпеченням супутніх товарів та житла для ВПО, що прибувають на Ужгородський залізничний вокзал. У той час як у перший тиждень від 10 000 до 15 000 ВПО прибували до Ужгорода, у травні їх число зменшилося до 2 000 – 3 000. Ініціатива залучає близько 200 волонтерів різного соціального-професійного профілю. 150 з них самі втекли від війни у Харківській, Київській та Луганській областях. «Сила Ужгорода» отримує підтримку в різних формах (церкви, місцеві підприємці, українська діаспора, міжнародні гуманітарні неурядові організації) і являє собою лише один приклад численних волонтерських мереж по всій Україні.

Такі мережі волонтерів ризикують зникнути через брак ресурсів. Отже, міжнародні організації повинні працювати з місцевими ініціативами, щоб забезпечувати надання волонтерської підтримки тим, хто опинився в скрутному становищі.

Загалом постачання та фінансування гуманітарної допомоги – це все ще місія міжнародної спільноти. Існує велика потреба в систематичній та довгостроковій підтримці.

Медична допомога

Оскільки російська армія обстрілювала в тому числі й медичні установи, медична інфраструктура була сильно пошкоджена. Вище згадана лікарня в Тростянці – це один з таких прикладів. Відновлення лікарні, а також купівля дорогого медичного обладнання є терміновим завданням. Медичні установи потребують донорів та партнерів, аби відновити функціонування медичних відділів та надання медичної допомоги. Транспортні засоби медичної допомоги, ліки та інше медичне та реабілітаційне обладнання необхідні по всій Україні. Особливо лікарні спеціалізованої медичної допомоги, які допомагають пацієнтам з зон бойових дій на сході України, потребують значної підтримки.

В тих областях, де перебуває велика кількість ВПО, поліклініки та лікарні мають розширити свої ресурси, щоб впоратися зі зростаючим числом пацієнтів.

Відбудова: приватні домівки, суспільні споруди та цивільна інфраструктура

Обсяг руйнувань цивільної інфраструктури, спричинених бойовими діями або присутністю російських військових, ще повністю не встановлений, однак масштаби руйнувань величезні. Відповідно до оцінки по Чернігівській області, 3 500 будівель були знищені, 80% з яких були житлом цивільних осіб.

У Охтирці, внаслідок повітряного бомбардування 3-го березня 2022-го року, була майже повністю зруйнувана теплоелектростанція. Якщо її не буде реконструйовано якнайшвидше, це може призвести до того, що велика частина міста залишиться без опалення та гарячої води вже наступної осені та зими. Більше того, відновлення заводів та електростанцій необхідне для працевлаштування людей, відновлення ланцюгів постачання та національної економіки. У цій сфері існує необхідність у будівельних матеріалах, фінансуванні будівельних робіт та проектах будівництва, що підтримувались би міжнародною спільнотою. Будівельна промисловість країн Євросоюзу повинна отримати мотивацію залучитись до цього процесу та інвестувати в Україну. Місцеві громади виявили свою відкритість до будь-якої пропозиції міжнародної підтримки чи кооперації.

Численні мости були підірвані чи обстріляні, сильно обмежуючи мобільність та доступність, а іноді й вимагаючи об’їзних шляхів, що продовжують подорож на більш ніж дві години, наприклад, з Чернігова до Києва (на травень 2022-го року). У деяких місцях понтонні мости дозволяють перетин, однак вони не придатні для важких транспортних засобів.

У багатьох регіонах, як-от Сумщина та Чернігівщина, десятки тисяч російських танків та інших броньованих транспортних засобів зруйнували покриття основних доріг. Залізнична мережа також стала об’єктом обстрілів з повітря та потребує ремонту.

Будівельні матеріали та фінансова підтримка для будівельних робіт повинні сприяти відновленню мобільності, доступності, ланцюгів постачання їжі та інших критичних товарів.

Перешкоди до відбудови

Приватні особи дуже зацікавлені у відбудові своїх пошкоджених домівок, проте для цього їм часто бракує коштів та людських ресурсів. Держава виплачує грошову компенсацію у випадку руйнування будинку внаслідок обстрілів, проте через велику кількість заявок процес оцінки та виплат повільний. Це створює дві проблеми: по-перше, люди очікують своєї компенсації тижнями та місяцями; по-друге, вони не можуть почати розбирати завали та відбудовувати, якщо в них є власні ресурси, тому що оціночна комісія, яка приймає рішення щодо компенсації, повинна побачити пошкодження в їхньому первісному стані. Після візиту комісії потрібно чекати на отримання письмового звіту, який надає право на отримання компенсації. Тільки після цього можна почати відбудову.

У Північно-Східній Україні люди, що постраждали від обстрілів, висловлювали сумнів щодо скорої підтримки державою будівельних робіт, оскільки ці території можуть все ще зазнати бомбардувань. Нещодавнє відновлення інтенсивності бомбардувань Сум та області підтверджує правомірність цього занепокоєння. Наприклад, місто Охтирка Сумської області знову було обстріляно 17-го травня 2022-го року – півтора місяці після відходу російської армії, – що призвело до травмування принаймні 5 людей і до матеріальних збитків. Як повідомляє Дмитро Живицький, голова Сумської обласної адміністрації, Державна прикордонна служба України знаходиться під постійним мінометним обстрілом на українсько-російському кордоні ще з середини квітня.

Той факт, що багато жителів, які рятувалися від російської окупації, все ще не повернулися додому, становить ще одну перешкоду до відбудови. Чиновники міської адміністрації заохочують жителів повертатися, щоб відновити економічну активність та посприяти відбудові регіону, проте водночас попереджають про ризики: обстріли, провокації на кордоні з Росією, триваюче розмінування та вибухонебезпечні предмети, що залишились від війни.

Чиновники Чернігівської адміністрації більш обережні та рекомендують чекати, поки безпекова ситуація стабілізується і відновлення водо-, газо- та електропостачання буде завершено. Такі роботи зараз проводяться в численних селах та містах, які відвідала моніторингова місія. У Ягідному та Іванівці газ, вода, електроенергія та доступ до інтернету були надані вже на початку травня 2020-го року. Роботи з розмінування також відбуваються, що видно з жовтих відміток, залишених саперами на воротах будинків.

Біженці та ВПО вже повертаються до Чернігова, який до цього покинули майже 70% населення (з 256 000 жителів). Така ж тенденція спостерігається в Сумській та Київській областях.

Адміністрації, школи, культурні центри

На окупованих територіях систематичне мародерство та обстріли позбавили співробітників місцевих адміністрацій доступу до їхніх стаціонарних комп’ютерів, ноутбуків, принтерів та інших предметів, необхідних для управління місцевою адміністрацією, судом, поліцейським відділком чи офісом прокурора. Школи та культурні центри втратили технічні пристрої та багато інших об’єктів через мародерство. Громади втратили свої автобуси, у тому числі шкільні, а також машини швидкої через обстріли та мародерство.

Грошові пожертви, пожертви транспортних засобів або технічних пристроїв вкрай необхідні. Партнерство між школами, селами чи містами, що підтримує місцеве громадянське суспільство, являє собою найбільш стабільну та ефективну форму сприяння, адже воно залучає особисті відносини, регулярні контакти, знання щодо нагальних потреб, а також можливості нарощування компетенцій.

Інфраструктурні потреби в Закарпатській області

Окрім проблем з розміщенням, описаних вище, значне збільшення кількості жителів через приток ВПО спричинило зростання інфраструктурних потреб. Дмитро Мірошніков, заступник голови Закарпатської обласної адміністрації, означив проблему переробки відходів як одну з найбільш нагальних у місті Ужгород, де перебуває майже третина ВПО Закарпаття. Представники обласної адміністрації просили про допомогу міжнародної спільноти в компактуванні сміття та його переробці.

Нарешті, система каналізацій у різних містах, особливо в Ужгороді, перевантажена великою кількістю користувачів і потребує модернізації. Обласна адміністрація оцінює вартість модернізації у 40 мільйонів євро та шукає донора.

Інша проблема – це домашні тварини, привезені у великій кількості внутрішньо переміщеними особами. Притулки, ветеринари та служби стерилізації перевантажені числом запитів.

Останній, але не менш важливий аспект, – це потреба ВПО на Закарпатті в працевлаштуванні, щоби забезпечити своє існування. Отже, потрібно створити робочі місця. Адміністрація заохочує компанії до релокації виробництва до регіону.

Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка

Психосоціальні наслідки травматичного досвіду виявляються величезними. Незважаючи на те, що українці демонструють видатну стійкість на багатьох рівнях, психосоціальна підтримка є вкрай необхідною. Обстріли та розстріл цивільних, катування та згвалтування залишили глибокі рани у тих, кого це торкнулося. Втрата всього матеріального статку, евакуація, роз’єднання родини становлять тяготи, які переживають українці. Люди переважно страждають на такі симптоми травми, як нічні кошмари, флешбеки, тривожність, агресія та нездатність встановити зв’язок з іншими. Психотравмування сприяє поляризації, погіршенню чутливості в сприйнятті індивідом групи та конфліктності. Такі засоби, як зустріч з родиною і друзями або виїзд на природу часто недоступні через бойові дії та мінування. Багато людей навіть не розуміють, чому вони себе так почувають, та все ще переживають тривожність та стрес, хоча гостра ситуація артилерійського обстрілу чи окупації вже позаду. Наприклад, у Ягідному, де близько 350 цивільних утримували 28 днів у шкільному підвалі, жителька Галина поділилась переживаннями через свою племінницю та її доньку 10-12 років. Обидві жінки бояться залишати свою домівку та панікують, коли чують раптові звуки.

Не тільки постраждалі від обстрілів та окупації або внутрішньо переміщені особи потребують психосоціальної підтримки, але й волонтери та помічники. Численні особи залучені до антикризисного реагування. Українські волонтери допомагають при евакуації, розвозять гуманітарну допомогу, документують порушення прав людини, підтримують внутрішньо переміщених осіб і займаються багатьма іншими справами. Багато з них або живуть на територіях, що страждають від бойових дій, або самі є внутрішньо переміщеними особами, які покинули свій дім, часто навіть не вперше. Їхнє міцне психічне здоров’я є над важливим для порятунку життів та для пом’якшення наслідків війни.

Психологічні підходи, що направлені на роботу з травмами, не поширені в Україні. Методи, що базуються на психоаналізі та когнітивно-поведінкової терапії, демонструють слабкі результати в роботі з психотравмою та можуть нашкодити консультованій особі. Отже, необхідне навчання психологів, психотерапевтів, соціальних робітників та волонтерів, що підтримують тих, хто постраждав від війни. Щоб вийти з надважкої ситуації, інтегрувати травматичні спогади та відновити функціонування нервової системи, потрібна індивідуальна травмотерапія, травма-інформована підтримка, а також доступ до таких ресурсів, таких як природа або ж інше середовище, яке сприймається як відносно безпечне. Особливої уваги потребують травматизовані діти та підлітки. Реабілітаційні центри для окремих осіб або родин, що розташовані на не зачеплених війною українських територіях або за кордоном, показали свою ефективність у пом’якшенні стресу та травми. Окрім того, люди, що постраждали від війни, потребують доступу до інформації про психотравму та травма-інформованих підходів до управління стресом та стабілізації психологічного стану.

Підтримка стійкості, ініціативи та кмітливості

У таких травматичних обставинах стійкість українців перед лицем війни вражає. Під час місії команда бачила численних цивільних осіб, які були зайняті прибиранням і ремонтом свого пограбованого чи пошкодженого помешкання або сіянням насіння у своїх городах. Одним словом, вони були залучені до активного покращення ситуації та повернення відчуття нормальності до повсякденного життя. Медичний персонал тростянецької лікарні вже очистив, відмив та привів до ладу декілька поверхів будівлі та сподівається прийняти перших пацієнтів у червні. Те ж саме можна сказати про класні кімнати у катюжанської школі (Київська область) та количівській (Чернігівська область). У Количівці місцеві жителі розповіли нам, що після того, як сапери пройшли через село, вони зібрали металеві уламки магнітом, щоб можна було нарешті занурити руки у землю та саджати картоплю.

Кмітливість, ініціативність та стійкість потрібно підтримувати. Активне цивільне населення потребує допомоги у розширенні своєї діяльності та залученні до неї інших людей. Психосоціальна підтримка, ресурси, допомога та сприяння позитивному соціальному контакту, у тому числі, з людьми з інших країн, є надзвичайно важливими.

Надання підтримки для документації та переслідування воєнних злочинів

У Сумській та Чернігівській областях обласний прокурор та представники інших органів правопорядку створили команди розслідувачів для збору свідчень про воєнні злочини та документації руйнувань цивільної інфраструктури внаслідок повітряних бомбардувань та обстрілів. Місцева влада фіксує пошкодження приватної власності та видає офіційні документи її господарям. Велика кількість українських та міжнародних організацій з прав людини допомагає у документа ції воєнних злочинів та порушень прав людини.

Залучення міжнародних розслідувачів, підготовка українських розслідувачів до роботи у сфері між народного гуманітарного права, сприяння хорошій комунікації між прокурорами та місцевими організаціями з прав людини, а також технічна підтримка можуть допомогти в переслідуванні воєнних злочинів та порушень прав людини.

Ознайомитися із повним звітом за результатами моніторингової місії у Чернігівській, Київській, Сумській і Закарпатській областях можна українською та англійською мовами.