«Право на житло: як повернути людям дім і довіру» – ключові думки та меседжі панельної дискусії «Фестивалю думок 2026»
Унаслідок російської збройної агресії мільйони українців втратили рідний дім – через його пошкодження, повне знищення або окупацію. Саме про ці втрати і людей, які з ними зіткнулися, говорили під час панельної дискусії «Право на житло: як повернути людям дім і довіру» на «Фестивалі думок 2026». За останніми офіційними даними, наведеними модераторкою розмови Людмилою Тягнирядно, вже пошкоджено або зруйновано 14% житлового фонду України та понад три мільйони домогосподарств. Деяке майно наразі взагалі неможливо облікувати, тому ці цифри не остаточні. І за кожною з них – життя людини та її доля.
Спікери й спікерки обговорили, чи є нерівність між людьми, які втратили житло на підконтрольній Україні території й на ТОТ, а також, зважаючи на різні періоди російсько-української війни. Окрему увагу приділили різним житловим програмам, які пропонує держава, умовам, що дозволяють ними скористатися та групам людей, яким вони доступні. Також дискутували про те, наскільки офіційні дані про втрачене житло відповідають дійсності, і ділилися досвідом пошуку коштів на програми, які можуть подарувати людям новий дім.
Розмову модерувала Людмила Тягнирядно – представниця Національної суспільної телерадіокомпанії України (ведуча Українського радіо).
Спікери й спікерки дискусії:
- Ярослав Таранець – адвокаційник БФ «Схід SOS»;
- Світлана Агаджанян – двічі переселенка, менеджерка з партнерств БФ «Схід SOS»;
- Юрій Дьякон – провідний юрист з питань адвокації БФ «Право на захист»;
- Микола Марчук – голова правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Ділимося основними тезами та думками обговорення
Основні тези:
- втрачене житло може бути цілим, але знаходитися в окупації. Власники мають право на його облік і надію на справедливість у майбутньому;
- переселенці – люди, які були змушені покинути свій дім, незалежно від оформлення довідки чи звернення по допомогу;
- має бути житлова політика, відповідальне міністерство та стала інституційна пам’ять щодо втраченого житла;
- варто звертати увагу на місцеві програми громад, в яких люди проживали, оскільки там може бути рішення їхнього житлового питання.
«Ми маємо двояку ситуацію: ті, хто втратили своє житло на підконтрольній Україні території, мають доступ до процедури компенсації, можуть подати заяву, обстежити своє житло з допомогою комісії або дистанційно. І кардинально протилежна ситуація у людей із ТОТ. Втрачене житло може бути цілим. Але люди втратили його, виїхавши з тимчасово окупованої території. І вони так само мають запитання і хочуть отримати відповіді», – Ярослав Таранець, адвокаційник БФ «Схід SOS».
Він також звернув особливу увагу на представників маломобільних груп населення, адже вони потребують спеціалізованих умов, а місць для їхнього розміщення недостатньо.
Крім цього, Ярослав Таранець наголосив, що варто більш детально досліджувати регіональні програми, адже в них є великий потенціал.
Менеджерка з партнерств БФ «Схід SOS» і двічі переселенка Світлана Агаджанян поділилася особистою історією:
«У 2014 році моїй родині довелося покинути дім у Донецьку і починати життя заново у Дружківці. У 2025-му я знову думала, чи зруйнує росія нашу квартиру вже там.
Мені хочеться, щоб слухаючи мене, ви надихнулися, бо навіть після другого переміщення моя родина скористалася програмою від Держмолодьжитла і отримала шанс на нове помешкання вже в Києві. Тож я точно знаю, що це можливо».
«Необхідно провести облік втраченого майна і пояснити людям, що так, сьогодні ми все не виплатимо, бо майже увесь державний бюджет йде на оборону. Однак ваші діти й онуки зможуть розраховувати на допомогу. Держава не повинна розмовляти з людьми, як із дітьми, та обіцяти «золоті гори», бо у нас розумне, зважене й адекватне суспільство», – наголосив Юрій Дьякон, провідний юрист з питань адвокації Благодійного фонду «Право на захист».
Спікер зазначив, що всі зміни в міністерствах та законодавстві, на жаль, постійно вимагають зупинятися і починати з нуля, коли вже все більш-менш опрацьовано. Також він наголосив, що кредитування та іпотека – це не єдиний вихід. Є інші варіанти житла, доступність яких залежить від спроможності сімей, які переселилися, їхніх потреб, віку, мобільності.
Для того, щоб визначити, яким буде це житло, всі обставини мають розглядатися в комплексі, і це має бути сталою державною політикою.
Микола Марчук, голова правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», розповів про актуальні можливості:
«Сьогодні Держмолодьжитло – це не тільки про молодіжне кредитування. Наразі ми підтримуємо сім’ї військових, ветеранів, переселенців, науково-педагогічних працівників. Усі переселенці, які не досягли 65-річного віку, можуть скористатися програмою пільгового іпотечного кредитування. Наразі нею скористалися вже близько 2300 сімей».
«Не варто опускати руки – неважливо скільки вам років, завжди є шанси. Якщо ви не знаєте, що вам робити в цей момент, ви можете звернутися до громадських організацій, до медіа, до державних органів влади. Ніколи не думайте, що ви наодинці зі своєю проблемою, завжди можна знайти вихід», – підсумувала розмову Людмила Тягнирядно, представниця Національної суспільної телерадіокомпанії України (ведуча Українського радіо).
Фестиваль організований БФ «Схід SOS» у межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та впроваджується GIZ Ukraine, а також за підтримки Diakonie Katastrophenhilfe, естонської організації MONDO та за сприяння Міністерства закордонних справ Естонії. Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно БФ «Схід SOS». Зміст публікації не обов’язково відображає позицію партнерів і донорів фестивалю.
