Мілітаризація, переслідування та ризик мобілізації: що переживають школярі на ТОТ
Для дітей і молоді, які живуть на тимчасово окупованих територіях, освіта давно перестала бути лише навчанням. Вони щодня стикаються з мілітаризацією освітнього процесу, нав’язуванням російської ідентичності, переслідуваннями за проукраїнську позицію та ризиком примусової мобілізації після досягнення повноліття.
Вступ до українського закладу освіти – це можливість продовжити навчання в безпечному середовищі, здобути якісну освіту, зберегти зв’язок з Україною та самостійно обирати власне майбутнє.
Нижче ми зібрали свідчення молодих людей, учителів і випускників, які пережили окупацію та розповіли, із чим щодня стикаються діти на ТОТ. Усі імена героїв і героїнь змінено з міркувань безпеки.
Бажаєте дізнатися більше про вступ з ТОТ до українських закладів освіти, подання необхідних документів та освітні можливості? Телефонуйте на гарячу лінію БФ «Схід SOS»: 0 800 332 614.
Також консультуємо в месенджерах:
+38 068 827 2895 (Telegram)
+38 095 374 82 70 (Viber)
Email: [email protected].
Корисні посилання щодо вступу з ТОТ:
• добірка контактів і матеріалів про вступ, підтримку під час і після виїзду з ТОТ: https://linktr.ee/vstup_tot;
• лендинг із детальною інформацією щодо вступу: https://www.osvita-tot.com/.
- Примусове залучення до військової системи рф
Молоді люди, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, стикаються з ризиком подальшого залучення до військової служби після досягнення призовного віку. Окупаційна влада здійснює військово-патріотичну підготовку й веде військовий облік підлітків. Відповідно до російського законодавства, після отримання російських документів і досягнення відповідного віку юнаки можуть підлягати призову. Така практика створює реальну загрозу використання громадян України у складі збройних сил держави-окупантки.
«Мобілізація почалась, коли я був на першому курсі, тоді мені було 17, хлопцям – 18 років. 18 лютого 2022 року у нас оголосили мобілізацію. Усіх, хто був в університеті, – перший курс, другий, третій – намагалися долучити до армії. Тим, кому було 18, хто придатний до служби, повідомили зʼявитися до деканату та отримати повістки. Ті, хто з’явився, – їх забирали на війну, і так багато людей мобілізували з мого курсу, першого, коли навчався», – Віталій, Донецька область.
«Щодо армії: усіх, кому є 16 років, ставлять на облік в армію, а у 18 років проводять повторне медобстеження. І якщо ти ніде не навчаєшся, тебе мобілізують на рік. Вони всіляко тиснуть, пропонують підписати контракт, а в особливих випадках, які не настільки рідкісні, можуть тобі підсунути контракт під виглядом техніки безпеки. Я з непризовним захворюванням, у мене хвороба нирок», – Віктор, АР Крим.
«Мені видали три повістки. Я встав на військовий облік у 16 років, і мені сказали через рік прийти ще раз. Але я не прийшов, тоді почали мені додому надавати ці повістки. Я просто їх ігнорував, і до 2023 року мене не шукали. У деяких повістках писали, що якщо я не зʼявлюся, буде кримінальна відповідальність», – Олег, АР Крим.
«Мене насильно завербувати намагалися, коли мені виповнилося 18 років. Представники військкомату приходили до мене, до мого дому, стукали, приходили з поліцією, казали, що якщо ти не будеш йти до нашого воєнкомату – це кримінальна відповідальність», – Анатолій, АР Крим.
- Мілітаризація та витіснення української системи освіти
Мілітаризація освіти на тимчасово окупованих територіях супроводжується системним витісненням української освітньої системи та її заміною на російські стандарти. Окупаційна влада змінює навчальні програми, вилучає український зміст освіти, впроваджує російські підручники, символіку та ідеологічні практики. Освітній процес дедалі частіше використовується як інструмент формування лояльності до держави-окупантки та поширення військово-патріотичних наративів серед дітей.
«Із 2018 року, коли я був у 10 класі, почали впроваджувати систему «юної армії». Це про дуже сильно мілітаризовану освіту – спонукають згодом долучитися до російської армії. Навіть на уроки в школу долучені до «молодої гвардії» учні одягали спеціальну уніформу з червоними беретами. Їх часто додатково долучали до якихось подій, покладання квітів, до різних свят: 1 травня, 9 травня, наприклад. І, починаючи з повномасштабного вторгнення, освіту ще більше мілітаризували», – Микола, Луганська область.
«Окупаційна адміністрація провела з директорами індивідуальні бесіди. Запевняли, що історію вчити не треба, лише умовно виставити оцінки, що українська література взагалі не важлива. Українська мова тимчасово залишилася, але російська мова – це головне. Навесні 2022 року почали збирати інформацію про дітей для того, щоб видати їм свідоцтва російського зразка», – Наталя с. Бугаївка, Вовчанська громада.
«Це відбувається так. Російські військові приходили до нашої школи (проводити «Розмови про важливе» – ред.) і кажуть: «Ви знаєте, коли вам буде 18 років, потрібно буде служити російській армії. Так що готуйтеся служити, вибирайте, як ви будете служити», – Анатолій, АР Крим.
- Переслідування за проукраїнську позицію та навчання в українських школах
На тимчасово окупованих територіях проукраїнська позиція може бути підставою для тиску, залякування та інших форм переслідування з боку окупаційної влади. Особливо вразливими є діти та їхні родини, які можуть проходити допити, зазнавати погроз чи інших заходів впливу через свої переконання або дії.
«Минулого року дітки, хлопчик і дівчинка, навчалися в онлайн-школі (йдеться про українську онлайн-школу – ред.) Вони дуже працьовиті. А потім мама зв’язується з класним керівником і говорить, що їм дуже страшно. Повідомила, що діти не будуть вчитися в онлайн-школі через те, що цей факт став відомий у школі на ТОТ, що працює за російськими стандартами. Керівник Семенівської школи (Мелітопольського району Запорізької області – ред.) повідомив про це російські силові структури. Батька цієї сім’ї схопили, вивезли там на кар’єр, надягали на голову пакет, наливали воду туди – тортури до нього застосовували. Тому вони написали заяву про відрахування дітей», – Наталя, Запорізька область.
«Так, я навчалася там дистанційно, а потім 11 клас – уже в нас адміністрація запрацювала. І почала там головна ходити з військовими по будинках і змушувати неповнолітніх, хто не довчився, брати російський паспорт і навчатися в школі. За такої умови, що якщо ви (школярі – ред.) не будете навчатись, то поїдете кудись в інтернат», – Катерина, Херсонська область.
«Коли вступив до університету, у мене був браслетик синьо-жовтий. Це побачив один із хлопців у приймальній комісії. Він запитав, чи це моя політична позиція, я кажу, що ні, просто браслет. Він сказав: «Дивися, з такою позицією до нас можеш не вступати». І ще декан теж дзвонив з приводу того, що у мене був статус у телеграмі з вірша Сосюри: «…як сонце любіть, як вітер, і трави, і воду». Він мене питав, що це означає, нащо я це поставив. Я сказав, що просто сподобався такий рядок», – Віталій, Донецька область.
Політика держави-окупантки щодо дітей на тимчасово окупованих територіях має комплексний характер і поєднує мілітаризацію освіти, витіснення української системи навчання, переслідування за проукраїнську позицію та створення передумов для подальшого залучення дітей до військової системи російської федерації.
Такі практики спрямовані на послаблення української національної ідентичності та інтеграцію дітей у російський політичний, освітній і військовий простір. Це створює довгострокові ризики для реалізації права дітей на освіту, свободу думки й самовираження, а також для збереження їхньої культурної та національної ідентичності.
Публікація підготовлена в межах проєкту «Захист та психосоціальні послуги для представників маломобільних груп населення та осіб з інвалідністю, постраждалих внаслідок війни» за підтримки Шведського агентства з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA) за свідченнями, зібраними командою документаторів БФ «Схід SOS» з початку повномасштабного вторгнення.
