Гуманітарна катастрофа в Олешках у свідченнях 

З моменту повномасштабного вторгнення росія цілеспрямовано створює гуманітарну катастрофу на ТОТ. Зокрема, в місті Олешки, використовуючи контроль над територією як інструмент тиску на цивільне населення. Обмеження доступу до води, продовольства, медичних препаратів, перешкоджання евакуації та блокування гуманітарної допомоги створюють умови, несумісні з нормальним життям, і загрожують здоров’ю та безпеці людей. Така політика має ознаки свідомого порушення норм міжнародного гуманітарного права та свідчить про використання гуманітарної кризи як елементу війни. 

Про катастрофічну ситуацію в місті повідомив Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець. Водночас він закликав Міжнародний Комітет Червоного Хреста та уповноважену з прав людини в рф сприяти налагодженню гуманітарного діалогу між українською та російською сторонами, організувати безпечні маршрути для евакуації цивільного населення, а також забезпечити безперешкодний доступ гуманітарної допомоги для осіб, які фактично залишилися без їжі та води.

Команда Благодійного фонду «Схід SOS» провела 10 інтервʼю зі свідками російських воєнних злочинів у місті Олешки. Серед свідчень зафіксовано поранення та вбивства цивільних осіб, незаконне утримання, використання голодування як засобу ведення війни, позбавлення доступу до медичної допомоги, пошкодження та знищення цивільної інфраструктури. Імена респондентів змінено з міркувань безпеки, усі вони покинули ТОТ. 

• Поранення та вбивства цивільних осіб 

Цивільні, які намагаються придбати продукти, стають мішенню для російських атак із використанням дронів. Про загибель своєї матері під час спроби купити харчі повідомила Вікторія:

«Мама, на жаль, загинула, її підступно вбили біля магазину. Вона намагалась придбати продукти харчування, але був скид дрона, не одного дрона. На той момент, як мені сказали, їх було три. Дві людини загинуло, мама і ще один чоловік, і ще двоє дуже важко травмованих. Це сталося 5 березня, десь приблизно о 8 годині ранку (2026 року – ред.). Все було посічене, розірване. Тіло забрали в морг, і сьогодні вже 11 березня, – тобто 6 діб тіло матері лежить у так званому морзі. Це просто звичайна будівля, в якій нема взагалі ніякого холодильника, нічого. А навіть якби він був, то в місті немає світла. Ще там є тіла людей, які загинули також від уламкових поранень і від підриву міни. Тато намагався попросити, щоб віддали на поховання. Але зазначили, що триває слідство і тіло не віддадуть». 

Російські військові завдають хаотичних ударів з використанням дронів по цивільному транспорту. Про важке поранення своєї матері від удару російського дрона розказала Катерина. Після того як рани загоїлися, жінка (її мати – ред.) виїхала до іншого населеного пункту, однак все ще перебуває в окупації.

«До листопаду 2025 року мати проживала в Олешках і не збиралася нікуди виїжджати, як більшість старих людей. 11 вересня 2025 року через телеграм-канал, через знайомих мені прийшло повідомлення, потім дзвінки, що, скоріш за все, ваша мама потрапила під дрон, її подругу вбило, а вона з водієм сильно поранена, в поганому стані, вона в лікарні, в Олешках. Мамі стало краще десь на четвертий чи на п’ятий день, коли вона прийшла вже до тями, ми змогли навіть з нею поговорити. Так, у неї ліва частина, рука, нога, боковина, все було посічено осколками, в неї досі в руці залишаються осколки. Зараз уже ніхто нічого не буде оперувати, вона дуже довго, місяці два вона була в лікарні». 

Про полювання росіян на мешканців міста з використанням дронів розповіла Ірина:

«Є люди, які не хочуть виїжджати, бо вони доглядають за тваринами. Це там їхня якась віддушина остання, вони відчувають у цьому свою потребу. Але знаєте, це дуже часто відбувається ціною життя. Тому що минулого року просто дрон скинув вибухівку на жінку, яка опікувалася котами, вона загинула».

Про складну ситуацію в Олешках розповіла волонтерка Ксенія Архіпова (ім’я не змінене), яка виїхала з окупованого міста у 2022 році. Нині вона займається евакуацією населення з ТОТ. У телеграм-каналі, що створила Ксенія, люди залишають повідомлення про близьких, які загинули внаслідок російських обстрілів чи внаслідок складної гуманітарної ситуації. Це неповний список мешканців, який озвучила волонтерка:

«24.06.2024, смерть від ворожої бомби, яка влучила в міський провулок, Мурський 20, Лідія Веніяминівна загинула. Від прильоту по магазину – Лариса Малахова, 27.02.2025. Доброго вечора, моя мати загинула 5 березня 2026 року біля магазину «Евеліна», Філіппова Лариса, 07.09.[19]62 рік народження, 5 березня загинула. Андрій Пастухов підірвався на міні 1.12.2025 року. Під час обстрілу «Алмаза», це пекаренька була хлібна, загинув Володимир Степанський, 2024 рік. Помер від хвороби, холоду і ненадання медичної допомоги в січні 2026 року Романенко Микола, 77 років. Вдович підірвалася на міні при виїзді з Олешок, померла в лікарні Скадовська 30 січня 2026 року. […] Я маю таких повідомлень кілька сотень, це пишуть люди, чиї родичі чи друзі загинули. Ось така ситуація в Олешках». 

• Перешкоджання евакуації з міста

Місцеві мешканці намагаються виїхати з Олешок. Однак окупаційна адміністрація навмисно створює перешкоди для евакуації. Російські військові мінують дороги та знищують цивільні автівки, що намагаються виїхати з міста. Про майже повну неможливість виїхати з міста розповідає Ірина: 

«В останній раз, коли волонтери взимку хотіли вивезти, хтось дуже попросив бабусю і чоловіка, ще когось, то водій наїхав на міну, бо був сніг, а на виїзді з міста по місту розкидані міни, незрозуміло для чого. Він наїхав на міну, підірвався, йому відірвало ноги, бабусі відірвало ноги, і той водій потім на наступний день в реанімації помер. Бабуся залишилася живою, я не знаю, яка її доля, але дрони там вбивають людей. Одну жінку вбило з дрона, і місяць не могли її тіло забрати з траси. Тому що там літають дрони, ніхто не наважувався туди йти. Люди, які хочуть виїхати, йдуть пішки до Гопрів, а до Гопрів дуже далеко. В останній раз там люди, які наважилися зробити, старенькі дві бабусі й один чоловік, 7 годин пішки йшли до цих Гопрів, щоб якось врятувати своє життя».

Про складнощі евакуації з міста, станом на березень 2026 року, документаторам фонду повідомила Ксенія Архіпова: 

«В Олешках на сьогодні близько двох тисяч людей, можливо, трохи більше. Є діти, є люди без документів, які не можуть виїхати, у яких українські паспорти залишилися загубленими при потопі (внаслідок підриву Каховської ГЕС – ред.). Російського паспорта їм не дають, бо треба робити відновлення особистості. Люди не можуть здійснити цю процедуру, бо потрібні сусіди – троє людей. Але сусіди загинули або сусіди виїхали, тому люди не можуть підтвердити свою особу. 

• Використання голодування та відсутності доступу до медичної допомоги як засобу ведення війни

У місті критично не вистачає їжі. Лише зрідка до магазинів в Олешках завозять продукти. Однак для того щоб їх придбати, мешканці мусять удосвіта ставати в чергу, розповідає Ірина:

«І зараз ситуація дуже жахлива. […] Олешки знаходяться в повній блокаді, росіяни не завозять продукти, магазини не працюють. Працює одна лікарня, і то я не знаю, є там аптека чи немає». 

Ще одна проблема, зі слів Ірини, – це високі ціни на продукти. Для місцевих мешканців вони непосильні. Особливо вразливими групами населення є люди старшого віку та сімʼї, які втратили стабільний дохід. 

«А продукти в окупації в три рази дорожчі. Тобто ціна, наприклад, за м’ясо, якщо була десь 300 гривень в Україні, то в окупації 600–700, а то і 800. Тобто дуже дорого вони продукти ставили, а привозили ж саме російські продукти».

Ще з 2022 року фіксується гострий дефіцит лікарських засобів у місті, а ті, що доступні, часто неякісні. Медична система фактично не функціонує через відсутність лікарів, що позбавляє населення можливості отримати належну медичну допомогу. Про це розповів Володимир, який потребував ліків для відновлення після інфаркту:

«Кардіолог у 2022 році виїхала. І після того я перестав ходити в лікарню, бо не було більше до кого звернутися. Ліки за місяць-півтора закінчилися всі, і я перестав їх приймати. На ринку ліки російські якісь продавалися. Але на ринку це інше – не зрозуміло, чи справжні, чи якісні. До того ж я не знаю, що мені приймати. І взагалі для серйозних хвороб ліків не було, і це було важко». 

• Пошкодження обʼєктів цивільної інфраструктури 

Унаслідок російських обстрілів, що не мають військової необхідності, цивільна інфраструктура Олешок майже повністю знищена. За свідченнями Ірини, через відсутність опалення взимку помер щонайменше один мешканець міста:

«Один чоловік замерз цієї зими у своїй квартирі насмерть, тому що уявіть: немає опалення, на вулиці мороз, ні опалення, ні газу, ні світла, ні води, нічого немає, і я не знаю, як люди там живуть. Зараз ми стараємося розповсюджувати інформацію, щоб розглянули це питання, щоб надали зелений гуманітарний коридор, щоб вивезти людей, хоча б продукти завезти». 

У 2023 році місто постраждало через затоплення внаслідок знищення російськими військами Каховської ГЕС, про що йдеться в окремому матеріалі БФ «Схід SOS». Передусім, однією з найгостріших проблем стала відсутність доступу до чистої питної води. У місті спостерігався дефіцит гуманітарної допомоги. Водночас російська сторона перешкоджала евакуації із затопленого міста. 

Так описує гуманітарну ситуацію в Олешках внаслідок ворожого обстрілу Ксенія Архіпова:

«Після потопу немає світла, немає води, немає газу в Олешках. Люди випилили вже всі дрова, усі дерева, які є довкола, отак отоплюються, будують якісь собі буржуйки».

• Переслідування та незаконне утримання цивільних осіб

У місті також фіксуються випадки переслідування цивільних осіб, їх насильницьких зникнень і викрадень російськими силовими структурами. Люди зникають безслідно, а родичі залишаються без жодної інформації про їхню долю чи місцеперебування. Окупаційна адміністрація при цьому не надає жодних пояснень або офіційних відомостей, що лише посилює атмосферу страху й невизначеності серед населення. Про зникнення свого чоловіка повідомила Ганна: 

«З того моменту як зник мій чоловік, куди я тільки не подавалася – і заяви, і моя свекруха, поки ще була в місті, зверталась до призначеного окупантами гауляйтера Журавка Георгія Володимировича. Він тоді подивився на її заяву, побачив ім’я і сказав їй, що бачив його ім’я у сводках денних, і там було позначено, що його арештувала контррозвідка за те, що він вивозив людей з міста. Через деякий час їй сказали, щоб вона не шукала його, він скоро повернеться, не переживайте, його скоро відпустять, все з’ясують і відпустять. Ну і з того моменту пройшло майже три роки». 

Задокументовані свідчення як докази порушень міжнародного права армією рф на ТОТ

Задокументовані свідчення вказують на системні порушення міжнародно-правових зобов’язань держави-окупанта щодо захисту цивільного населення. Водночас, відповідно до статті 55 IV Женевської конвенції, окупаційна держава зобов’язана забезпечувати населення тимчасово окупованої території продуктами та медичними засобами у випадку недостатності місцевих ресурсів.

Відповідно до статті 17 IV Женевської конвенції, сторони збройного конфлікту зобов’язані укладати угоди щодо евакуації з обложених або оточених районів поранених і хворих, осіб старшого віку, дітей та породіль. Крім того, стаття 49 цієї ж Конвенції передбачає, що держава-окупант не повинна утримувати цивільних осіб у районах, які піддаються особливій небезпеці внаслідок бойових дій.

Закликаємо міжнародні організації та держави-партнери забезпечити невідкладний доступ гуманітарної допомоги до міста Олешки, сприяти створенню безпечних евакуаційних маршрутів та посилити моніторинг дотримання норм міжнародного гуманітарного права. Наголошуємо на необхідності притягнення до відповідальності осіб, причетних до системних порушень прав цивільного населення. Водночас ми відкриті до співпраці з національними та міжнародними інституціями та готові надавати задокументовані свідчення для подальших розслідувань і реагування. Зволікання з реагуванням у цій ситуації становить пряму загрозу життю людей.

Документування воєнних злочинів командою БФ «Схід SOS» здійснюється в межах проєкту «Підтримка постраждалих від війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст не відображає офіційну позицію ЄС.