«Евакуація має відбуватись, але вона має бути чітко регламентована»: ризики нового закону про обов’язкову евакуацію роз’яснює адвокаційник БФ «Схід SOS» Ярослав Таранець в етері Суспільного
2 березня 2026 року Президент України підписав Закон № 4779-IX, який врегульовує проведення обов’язкової евакуації з територій активних або можливих бойових дій. Серед іншого, закон передбачає можливість примусової евакуації дітей у разі відмови батьків від супроводу, надає представникам поліції право застосовувати силу, створює умови для прихованої реквізиції (відчуження) майна та має інші недоліки.
Раніше представники Коаліції правозахисних організацій зверталися до Президента України із закликом ветувати законопроєкт про обов’язкову евакуацію через недостатню регламентованість та передбачуваність. 27 лютого 2026 року була опублікована відповідна спільна позиція з повноцінним аналізом ризиків законопроєкту та проханням залучити до доопрацювання закону гуманітарні організації, які безпосередньо здійснюють евакуацію.
Детальніше про ключові зауваження, проблеми та ризики новоприйнятого закону розповів у етері Суспільного адвокаційник Благодійного фонду «Схід SOS» Ярослав Таранець.
Гуманітарні організації не заперечують необхідності евакуації з прифронтових територій і підтримують цей механізм як інструмент збереження життя. Однак наголошують на тому, що процес евакуації має бути регламентований, зважений і продуманий на кожному етапі. Закон має цілком зрозумілу мету – врятувати і зберегти життя людей, але методи й механізми, які ним запроваджуються, мають бути більш передбачуваними.
- Мілітаризація процесу евакуації
Закон передбачає можливість залучення до евакуації Військової служби правопорядку в деяких випадках. Водночас у законі не визначено, у яких саме випадках може застосовуватися таке залучення. Ці нечіткі положення несуть ризики порушення норм міжнародного гуманітарного права.
- Працівники Нацполіції матимуть право застосовувати заходи примусу під час евакуації
Закон допускає примусову евакуацію людей за участю поліції, але не визначає, що саме означає «примус», у яких межах він може застосовуватися і які гарантії мають люди. Потенційно поліція має повноваження використовувати фізичний вплив (силу), спеціальні засоби (кийки, електрошокери, кайданки, сльозогінний газ, світлошумові гранати тощо) та вогнепальну зброю.
- Відсутність положень щодо забезпечення евакуйованих житлом
Евакуація з небезпечних територій не зводиться до самого виїзду. Це тільки перший крок, після якого держава має забезпечити людям зрозумілий процес інтеграції в приймаючій громаді: житло, підтримку й нові соціальні зв’язки.
- Примусова евакуація дітей без супроводу батьків чи інших законних представників
«Раніше наш фонд адвокатував обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб дітей принаймні з одним із батьків або з іншими законними представниками. Водночас прийнятий закон дозволяє вилучення дитини з родини під час евакуації. Варто звертати увагу на пропорційність втручання держави в справи сім’ї».
Є реальний ризик, що діти, відібрані в батьків під час примусової евакуації, будуть розміщуватися в інтернатах.
Якщо протягом шести місяців батьки не звернуться із заявою про повернення дитини та не підтвердять проживання на умовно безпечній території, орган опіки може звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.
- Як діяти гуманітарним працівникам, якщо батьки чи опікуни категорично проти вивезення дитини з небезпечної території?
Як показує досвід Благодійного фонду «Схід SOS», люди швидше наважуються на евакуацію, коли знають, що їх очікує після виїзду. Наші команди проводять інформування в прифронтових громадах, з’ясувують причину відмов і шукають рішення, як підтримати людину в процесі переселення. Переконання має відбуватися через розмову, а не через застосування сили.
Найчастіше причиною відмови від евакуації є недостатня обізнаність про види державної підтримки, передбаченої для людей після виїзду з небезпеки.
- Як правозахисники бачать майбутнє закону про евакуацію?
Закон уже підписаний і набув чинності. Його реалізація буде визначена на рівні підзаконних актів, розробка яких розпочинається. Обов’язково мають бути передбачені механізми та запобіжники щодо перелічених ризиків порушення прав людей. Гуманітарні та правозахисні організації, що працюють з евакуацією цивільного населення, мають бути долучені до процесу напрацювання таких рішень.
БФ «Схід SOS» готовий долучатися до процесу вдосконалення евакуаційного законодавства і працювати над пропозиціями змін.
Нагадаємо, нещодавно представники коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, звернулися до Президента України із закликом ветувати закон про евакуацію з населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій.
