Чи здатен Спеціальний трибунал щодо злочину агресії забезпечити покарання для керівництва рф?
Це питання стало центральним під час дискусії «Трибунал для Путіна: чи можлива справедливість для України» на ювілейному «Фестивалі думок» від Благодійного фонду «Схід SOS».
Модерувала панель Катерина Бусол – голова Української програми Міжнародного центру перехідного правосуддя (ICTJ), доцентка НаУКМА.
Вважати Спецтрибунал розпочатим передчасно: процес триває з березня 2022 року та досі постає перед викликами.
Навіщо він створений?
Міжнародний кримінальний суд нині розслідує воєнні злочини, геноцид і злочини проти людяності, проте не має мандату на розслідування злочину агресії. Спецтрибунал має закрити цю прогалину і притягнути до відповідальності найвище військове та політичне керівництво країни-агресорки, а згодом – також Білорусі й Північної Кореї, які сприяли та брали участь в акті агресії проти України.
За чотири роки Україна завдяки адвокації громадянського суспільства здійснила дипломатичний прорив. Вдалося досягти компромісу з країнами «великої сімки»: розслідування й винесення обвинувального акта тепер можливі вже зараз, хоча юридичний розгляд справ топпосадовців рф зупинятиметься на період їхнього перебування на посадах через дію імунітету.
Також надважливим досягненням стало відстоювання механізму заочного судового провадження.
У фокусі дискусії були й інші питання:
- як саме трибунал зробить видимим величезний масив злочинів рф в Україні;
- чому заочні провадження є критично важливими;
- як уникнути ослаблення загальної системи міжнародного правосуддя.
Угода про створення Спецтрибуналу підписана, попереду – її ратифікація щонайменше 25 державами-учасницями.
Найголовніші тези учасників і учасниць панельної дискусії – читайте далі.
«Агресія – це материнський злочин, який є точкою відліку… якщо він скоюється, стають можливими й інші: воєнні, геноцид та злочини проти людяності. Трибунал зможе зробити видимим величезний масив цих злочинів», – наголосила Анна Рассамахіна, керівниця департаменту «Війна та Правосуддя» Медійної ініціативи за права людини.
Воєнні злочини реєструються сотнями тисяч, але розслідуються в маленькій кількості. Ще менше – доходить до суду. Наприклад, з усіх злочинів, скоєних рф у Маріуполі після 24 лютого 2022 року, наразі винесено 1 вирок і встановлено до 10 осіб підозрюваних.
Зв’язок злочину агресії з питанням злочинів проти дітей прокоментувала Катерина Рашевська, докторка філософії в галузі міжнародного права, експертка Регіонального центру прав людини:
«Орієнтовно 1 мільйон 600 тисяч дітей лише в тимчасовій окупації піддаються мілітаризації. Тисячі тих, хто опинився під російським контролем через протиправну депортацію, насильницьку передачу в російські родини. На жаль, ми вже документуємо випадки участі тих колишніх дітей, яких викрали, у так званій «СВО».
За словами Катерини Рашевської, важко сказати, це був безпосередньо примус, пропаганда чи інші обставини:
«Усе потребує доказів. Необхідно дивитися глибше і називати мілітаризацію та перевиховання маленьких українців не лише злочином проти людяності, а й підготовкою до злочину агресії. Невідомо, чи планує росія використати наших молодих людей, наприклад, для проведення якоїсь гібридної операції на території інших держав».
«Спецтрибунал не відбувається сам по собі. Він є частиною міжнародного правосуддя, і, відповідно, всі загрози, які є щодо міжнародного правосуддя, прямо впливають і на трибунал щодо злочинної агресії», – підкреслив Арьє Мора, менеджер з адвокації Ukrainian Legal Advisory Group.
Спецтрибунал має посилити міжнародне правосуддя. І це прямо впливає на волю держав його підтримувати.
Арьє Мора зауважив, що стаття 22 Статуту наразі не дає відповіді, хто і як буде брати участь у трибуналі як постраждалі. Це також може впливати на його підтримку, тому важливо навіть у період формування комітету й обрання суддів уже працювати з доказами і суспільством та залучати людей до цієї розмови.
«Цінність Спецтрибуналу в тому, що у нас буде вперше вирок міжнародної легітимної судової установи, який встановить, що російська агресія проти України почалася у 2014 році. Значення цього вироку для юридичного, політичного й історичного аспектів нашої боротьби з рф значно більше за фізичне утримання, хоч і дуже б хотілося колись побачити їх за ґратами в Гаазі», – розповів Микола Юрлов, ексрадник МЗС України.
«Україна показала, що треба підсвітити вплив злочину агресії на різні категорії потерпілих, на кожну людину, показати, як сексуальне насильство, яке кваліфікується як воєнний злочин, відрізняється від сексуального насильства, що є наслідком злочину агресії. Наприклад: зниження рівня фертильності, народження в стресі, збільшення кількості викиднів, які пов’язані зі злочином агресії. Можливо, їх важко прив’язати до конкретного випадку обстрілу цивільної інфраструктури або лікарні. Але як Спецтрибунал покаже людські виміри злочину агресії, далі це зможе робити Міжнародний кримінальний суд. Тому Спецтрибунал треба запускати і підтримувати», – зазначила Катерина Бусол, голова Української програми Міжнародного центру перехідного правосуддя (ICTJ), доцентка НаУКМА.
Фестиваль організовує БФ «Схід SOS» у межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та впроваджується GIZ Ukraine, а також за підтримки Diakonie Katastrophenhilfe, естонської організації MONDO та за сприяння Міністерства закордонних справ Естонії.
Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно БФ «Схід SOS». Зміст публікації не обов’язково відображає позицію партнерів і донорів фестивалю.
