Відкрите звернення до Міністерства соціальної політики, щодо застосування Постанов КМУ №505 та № 509

Більше ніж півмільйона осіб з початку окупації Криму та конфлікту на Донбасі вимушені покинути свої домівки та шукати притулку в інших регіонах України. Вже 8 місяців переселенці чекають на закон, щщо врегулює їх статус та надасть механізми для користування правами на рівні із всіма Громадянами України. Проте, багато урядови нормативно-правових актів є вирішенням проблем переселенців лише на папері, а в житті – стоворення великої кількості бюрократичних перешкод (часто поза межами закону і здорового глузду) для отримання допомоги від держави.

Мережа правових приймалень Криму та Ініціатива “Восток-СОС” підготували звернення до Міністерства соціальної політики, щодо проблемних питань, які виникли у зв’язку із імплементацією Постанов №505 та №509 Кабміну.

Міністерство соціальної політики Украиїни

копія: Упоановаженому Верховної Ради з прав людини

В.В.Лутковській

відкрите звернення

На “гарячу лінію” громадської ініціативі Восток-SOS – лінії юристів Мережі правових приймалень Криму, яка надає безкоштовні правові консультації вимушеним переселенцям із Криму, Донецької та Луганської областей, – останнім часом надходять численні звернення від переселенців стосовно відвертих порушень у застосуванні державними органами влади – структурними підрозділами з питань соціального захисту населення різних районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад – у реалізації Постанови КМУ від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та Постанови КМУ від 01.10.2014 №509 «Про облік осіб, які переміщуються з з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції».

1. Питання визначення районів проведення Антитерористичної операції (АТО).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції – визначенікерівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція. Такий наказ стосовно визначення районів проведення АТО був виданий – останній і чинний на поточний день є Наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області (без виключень). Це означає, що ВСІ населенні пункти Донецької та Луганської областей є районами проведення АТО. Проте УПСЗН у багатьох регіонах України відмовляють у взятті на облік осіб, що переміщуються із так званих «підконтрольних українській владі населених пунктів» (Дебальцево, Попасна, Авдіївка, Курахово тощо). При цьому у визначенні районів проведення АТО працівники УПСЗН керуються картами СНБО або переліком міст у районах АТО, які, за їхніми словами, їм передали у обласних управліннях. Наприклад, у Орджонікідзевському районі м. Харкова начальник УПСЗН посилається на карту СНБО як на джерело інформації стосовно районів проведення АТО. При цьому вона наполягає, що їй довели до відома у міському управлінні соціального захисту населення, що працівники УИСЗН повинні керуватися картою СНБО при вирішенні питання про взяття на облік чи відмову у взятті на облік особи, що переміщується. У Дніпропетровських районних УПСЗН висить перелік міст Донецької та Луганської областей, які є районами проведення АТО. При цьому, на думку керівників УПСЗН, наприклад, в райони проведення АТО входять навіть не всі райони м. Донецька (наприклад, Калінінський, Ворошилівський райони м. Донецьк не входять в зону АТО).

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України було видане Розпорядження № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», яким був затверджений перелік населених пунктів, в яких проводилася АТО. Тим не менш, на «гарячу лінію» надходять численні звернення стосовно того, що УПЗСНи в регіонах продовжують користуватися картами РНБО або готовими переліками населених пунктів, які їм надіслані обласними управліннями (наприклад, у Рубіжному, Днепропетровську, Харкові тощо).

5 листопада Кабмін відміняє своє Розпорядження №1053  новим Розпорядженням № 1079-р, проте, зона АТО залишається незмінною та визначена Наказом СБУ – Антитерористичним центром №33/6/а від 7 жовтня 2014 року “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та терміни її її проведення”, де чітко зазначено, що це є вся без винятку Луганська та Донецька області.

2. Відмова у взяття на облік вимушених переселенців осіб, які не мають у паспорті громадянина України позначку, що на даний час їхнім зареєстрованим місцем проживання є населений пункт у районах проведення АТО.

При цьому, УПЗСНи відмовляють і тоді, коли є документальні докази того, що особа дійсно проживала в районі проведення АТО (записи у трудовій книжці, договори оренди житла, довідки про взяття на облік переселенця, яка була видана регіональним Штабом допомоги переселенцям тощо). Окремим питанням є відсутність зареєстрованого місця проживання студентів, які закінчили навчання у вишах на території АТО, та їхня тимчасова реєстрація у гуртожитку закінчилася, або у зв’язку із АТО їм довелося перевестися до інших вишів у якості вільних слухачів та поселитися у гуртожитку. Також відмовляють у постанові на облік особам, які покинули райони АТО влітку та зареєстрували своє тимчасове місце проживання у інших регіонах України. Окремим питанням є відмова у реєстрації кримчанам, які вимушені були покинути тимчасово окуповану територію Криму ще навесні, та, через необхідність перереєстрації бізнесу чи ФЛП, або з інших причин отримали тимчасову реєстрацію місця проживання на території материкової України.

При цьому, варто зазначити, що згідно ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

3. Вимоги надання додаткових, не передбачених Постановами КМУ №505 та №509, документів.

Такими документами найчастіше стають довідки із ЖЕУ, що підтверджують факт проживання, або договір оренди житла, або Акт, що підтверджує факт проживання, засвідчений двома сусідами, або довідку із територіального центру про взяття на облік. Також у Черновіцькій обаласті УПСЗНи вимагають довідку, отримання якої є платною, про те, що заявник не є підприємцем, а також довідку, що переселенець не є пенсіонером, а також заявляють переселенцям, що адресна допомога може бути їм призначена тільки, якщо вони зареєструють місце проживання у Черновіцькій області через підрозділи ДМС.

4. Додаткові перепони у отримання адресної допомоги.

Наприклад, у м. ПологиЗапорізьської області, у заявників вимагають після оформлення допомоги «відмічатися» у УПЗСНах з 1 по 5 числа кожного місяця. Якщо переселенець пропустить цей строй, він, за інформацією УПСЗН буде позбавлений права на отримання адресної допомоги. У Києво-Святошинському районному УПСЗН ведеться журнал, у який працівники вносять записи про осіб, які бажають встати на облік як переселенці (найближче місце у «черзі» – на грудень). Така сама ситуація із журналом у Орджонікідзевському УПЗСН Харкова, де, хоча в УПЗСН немає черги, відмовляються приймати документи у переселенців на отримання адресної допомоги без попереднього запису (найближчий – на 25 грудня). У деяких УПЗСН працівники вимагають, щоб переселенці відкривали нові «місцеві» банківські рахунки. В деяких УПЗСНах вимагають відкривати нові карткові рахунки для нарахування адресної допомоги у певних банківських установах (наприклад, просто в приміщенні Шевченківського УПЗСН розташоване відділення Дельта-банку, до якого для відкриття нового рахунку, який ніби то необхідний для нарахування адресної допомоги, відсилают працівники УПЗСН).

5. Спекулювання необхідностю оформлення адресної допомоги на сім’ю.

У деяких УПЗСНах особам, які формально знаходяться у шлюбі, але переселился тільки один із подружжя, відмовляють у постанові на облік доки другий із подружжя не переїде. Працівники деяких УПЗСНів взагалі не розуміють, хто включений до поняття «член сім’ї», а тому якщо переміщуються брати чи сестри, один/одна з яких є повнолітнім, їм відмовляють у взятті на облік доки батьки не приїдуть, хоча у п. 2 Постанови КМУ № 509 чітко зазначено, що неповнолітні можуть переміщуватися, у тому числі, із членами сім’ї. Також УПЗСНи вимагають надання на підтвердження факту знаходження осіб у шлюбних стосунках свідоцтво про шлюб, ігноруючи факт наявності у паспортах громадян України відмітки про шлюб. При тому, що фактично це ніяким чином не впливає на реєстрацію переселенця та розмір призначеної адресної допомоги, за відсутності свідоцтва про шлюб УПЗСНи відмовляють у взятті на облік осіб, що переміщуються.

6. Проблема із визначенням відповідного управління праці та соціального захисту населення, які уповноважені вести облік переміщених осіб та оформлювати адресну допомогу переселенцям.

Зокрема, така проблема виникає в місті Світлодарську Донецької області, якій підпорядкований Дебальцевській міській раді м. Дебальцево, яке зараз знаходиться під контролем бойовиків. У Світлодарську переселенцям із Дебальцево відмовляють у реєстрації та наданні адресної допомоги, тому що вони ніби то продовжують знаходитися у зоні обслуговування Дебальцевської міскради. Така сама ситуація склалася і у місті Курахово Донецької області, яке знаходиться у Мар’їнському районі, і куди переїхало багато мешканців Мар’їнки.

7. Графіки роботи УПЗСН не уніфіковані, заздалегідь дізнатися, як працюють ці установи соціального захисту населення, майже неможливо, бо ця інформація переважно не розташована на сайтах місцевих адміністрацій.

Це викликає масу незручностей для переселенців, особливо, в сільській місцевості, коли задля інформації про порядок отримання адресної допомоги, та графіку роботи УПЗСН доводиться їхати за десятки кілометрів до районного центру.

Абсолютна більшість цих порушень більш-менш однаковою по всій території України, а тому складається враження, що вони є наслідком цілеспрямованої політики Міністерства соціальної політики України. Варто наголосити, що кожна незаконна відмова у реєстрації вимушених переселенців з тимчасово окупованої території України або із районів проведення АТО є проявом ігнорування вимог нормативних документів, а крім того має своїм наслідком розчарування людей у діях нової влади.

На підставі вищенаведеного, керуючись Постановою КМУ № 505 та № 509 від 01.10.2014, Розпорядження №1053-р від 30.10.2014, Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 389/2011,

ми просимо Міністерство соціальної політики України:

1. Довести до відома структурних підрозділів Міністерства соціальної політики України (департаментів соціальної політики обласних державних адміністрацій та м. Київа) текст Наказу СБУ – Антитерористичного центру №33/6/а від 7 жовтня 2014 року “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та терміни її її проведення”, де чітко зазначено, що це є вся без винятку Луганська та Донецька області та звернути увагу працівників органів соціального захисту населення на необхідність неуклінного дотримання норм діючого законодавства України;
2. Роз’яснити структурним підрозділам, що відсутність у паспорті громадянина України чи дозволі на тимчасове/постійне проживання іноземців, відмітки про реєстрацію місця проживання на тимчасово окупованій території України чи у районах проведення АТО, при наявності документів, що свідчать про факт проживання на цих територіях, не є підставою для відмови у взятті на облік вимушених переселенців чи членів їхніх родин;
3. Роз’яснити структурним підрозділам необхідність суворого дотримання вимог Постанов КМУ № 505 та 509 від 01.10.2014 в частині переліку документів, які необхідні для взяття на облік осіб, що переміщуються, на надання їм адресної фінансової допомоги;
4. Заборонити органам соціального захисту населення створювати додаткові перепони для осіб, що переміщуються, у постанові на облік осіб, що переміщуються, на надання їм адресної фінансової допомоги;
5. Роз’янити органам соціального захисту населення, хто включений до поняття «члени сім’ї» та те, що при наявності документів, підтверджуючих факт родинних стосунків, в інтересах дитини може звернутися член сім’ї дитини, а не тільки батьки або законні представники;
6. Роз’янити органам соціального захисту населення в регіонах, що переміщення всередині району також є підставою застосування до переміщених осіб Постанов КМУ № 505 та №509;
7. Уніфікувати графіки роботи УПСЗН в регіонах та розмістити інформацію про їхню роботу на сайтах відповідних обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Якщо ви підтримуєте це звернення, то залиште свій підпис у коментарях, або надішліть його за адресою: [email protected]. Прохання вказувати для організацій та ініціатив – прізвище та ім’я керівника і повну назву організації, для фізиної особи – прізвище та ім’я, місто.

Олена Луньова, Мережа правових приймалень Криму

Наталія Треніна, Ініціатива “Восток – СОС”

Олександра Дворецька, Кримський правозахисний центр “Дія”

Костянтин Рєуцький, Правозахисний центр “Поступ”