«Я пів року просила: «Тату, поїхали!»: історія родини Макаренків із Новотроїцького на Запоріжжі
Ніна Василівна Макаренко та її донька Ольга жили в Новотроїцькому Запорізької області. У серпні 2026 року їхній будинок зазнав пошкоджень унаслідок російського авіаудару, а господарство було знищено. Чоловік пані Ніни загинув, а жінки дивом уціліли. Волонтери евакуювали їх до транзитного центру в Запоріжжі. Після порятунку родину підтримувала психологиня Благодійного фонду «Схід SOS» Юлія Данилюк, допомагаючи проживати втрату близької людини та дому.
У Новотроїцькому родина Макаренків мала власний будинок і господарство. Ніна Василівна вирощувала квіти, разом із чоловіком доглядала сад, город і худобу. Тут минуло багато років їхнього спільного життя – у звичних щоденних справах і турботі про дім. Коли залишатися в селі ставало дедалі небезпечніше, пані Ольга почала просити батьків виїхати.
«Я пів року просила: «Тату, поїхали, тату, поїхали!». Казала: «Мені не треба ніяких речей, якось виживемо. Поїхали!», – згадує вона.
Батько залишати дім не хотів. Під час чергового обстрілу села армією рф у домогосподарство родини влучила авіабомба. Ольга саме намагалася спуститися до погреба й встигла стати на першу сходинку, коли почула свист. Від удару вибило вікна, будинок частково обвалився. Мати жінки, Ніна Василівна, залишалася всередині однієї з господарчих будівель. Стеля впала на старі металеві бильця від ліжка – це втримало руїни над жінкою. Ольга почула мамин голос і допомогла їй вибратися з-під уламків. Батько в цей час був на подвір’ї – порався біля господарства.
Донька згадує: «Я його просила: «Сховайся, сховайся», а він не боявся».
Того дня чоловік загинув. Ніну Василівну та Ольгу волонтерам вдалося врятувати із села й доправити до транзитного центру. 13 серпня там із родиною познайомилася психологиня Юлія Данилюк.
«Вони за дуже короткий час втратили близьку людину, і все, до чого звикли. Їм потрібно було говорити про це – про чоловіка й батька, про дім, про те, що вони відчувають. І просто знати, що поруч є людина, яка вислухає й підтримає», – розповідає фахівчиня.
Психологиня спілкувалася з Ніною Василівною та Ольгою щоразу, коли приїжджала до транзитного центру. Під час цих зустрічей жінки могли говорити про пережите, не стримувати емоцій і проживати їх поступово, крок за кроком знаходячи сили рухатися далі.
Родина жила у транзитному центрі впродовж місяця. Крім психологічної підтримки, команда БФ «Схід SOS» передала Ніні Василівні мобільний телефон і допомогла відкрити банківський рахунок для оформлення необхідних виплат.
У вересні жінки вирушили до родичів у Хмельницьку область. Їхні рідні знайшли невеликий будинок, де мати з донькою поступово облаштовуються. Ніна Василівна часто згадує чоловіка й сумує за ним. Разом із Ольгою вони продовжують стежити за тим, що відбувається в Запорізькій області, читають місцеві Telegram-канали і телефонують односельцям. Зв’язок із людьми та місцем, де минуло їхнє життя, залишається важливим для обох.
«Я дуже сподіваюся, що там у них продовжиться життя – хороше життя. І дуже радію, що вони нарешті в безпеці й тиші», – говорить Юлія.
Психосоціальну підтримку надано в межах проєкту «Багатосекторальне гуманітарне реагування із фокусом на захист у східних областях України», який реалізується за підтримки ActionAid та фінансової підтримки Європейської Комісії з питань цивільного захисту та операцій гуманітарної допомоги (ECHO).
Телефон передали в межах проєкту «MESH: Багатогалузева надзвичайна допомога громадам із високим рівнем ризику» від БФ «Схід SOS» за координації БФ «Право на захист» та за підтримки Гуманітарного фонду для України (ГФУ/UHF).
Історію врятованої пані Катерини з Краматорська читайте за посиланням.
