EN

Втратила чоловіка та залишилася з немовлям на руках: історія жінки з Донеччини, яка наважилася на евакуацію

Новини
02.12.2024
Підтримка постраждалих унаслідок війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України

Ярославі 32 роки, разом із шестимісячним сином Ратмиром, батьком Миколою та собачкою Локі вони врятувалися з Покровської ОТГ, що на Донеччині.

Жінка розповіла, що почала підготовку ще в серпні, тоді було оголошено примусову евакуацію. Сім’я почала відвозити та відправляти речі поштою до родичів у Івано-Франківськ. Тоді ж сталося горе – Ярослава втратила коханого чоловіка. 

До серпня 2024 року інфраструктура міста працювала звично, але коли лінія фронту наблизилася до громади, всі установи евакуювалися. Життя стало на паузу.

«Далі тягнути було не можна… Ми жили без світла понад місяць, місцева влада не реагувала на звернення. Тепер прямуємо до міста Коломия, де живуть родичі. Вже маємо де жити», – пояснила жінка.

Ярослава – історикиня за фахом. Раніше працювала у школі, викладала офлайн і онлайн. Нині працює дистанційно. Батькові 65 років, понад 40 з яких пропрацював на шахті. Його останній робочий день стався у вересні. 

«Під час евакуації я боялася обстрілів, особливо переживала за сина… Зараз є сподівання повернутися до рідної домівки, але це час покаже. Нині головне – врятувати себе та близьких», – переконана Ярослава.

У транзитному пункті в Павлограді родину зустріла психологиня мобільної бригади Благодійного фонду «Схід SOS» Юлія Крат. Спеціалістка допомогла жінці адаптуватися, водночас Ярослава отримала гуманітарну допомогу та годувала сина.

Жінка була розгублена та налякана. Я її заспокоїла, пояснила про можливості допомоги. Під час прогулянки з сином Ярослави продовжила стабілізувати її стан. Жінка виговорилася, вийшла зі стану високої тривоги. Ми провели разом 3 години. На фізичному рівні Ярослава перестала трястися та завмирати, почала спокійно говорити та посміхатися. Попереду на неї чекала дорога, адаптація та нові виклики, але вона була готова: з надією дивилася в майбутнє, бо там буде безпечніше.

Психологиня мобільної бригади Юлія Крат
Втратила чоловіка та залишилася з немовлям на руках: історія жінки з Донеччини, яка наважилася на евакуацію | БФ «Схід SOS», картинка №1

Психосоціальна підтримка надана в межах проєкту «Підтримка постраждалих унаслідок війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України», що реалізується БФ «Схід SOS» за фінансової підтримки Європейського Союзу.


Інші матеріали

Перейти до публікації Знайти спокій та дім – це про гідну старість
Знайти спокій та дім – це про гідну старість

Знайти спокій та дім – це про гідну старість

Перейти до публікації «Евакуація закінчується не тоді, коли людину вивезли, а коли розселяють і дають можливість адаптуватися»: заступниця виконавчої директорки фонду 
«Евакуація закінчується не тоді, коли людину вивезли, а коли розселяють і дають можливість адаптуватися»: заступниця виконавчої директорки фонду 

«Евакуація закінчується не тоді, коли людину вивезли, а коли розселяють і дають можливість адаптуватися»: заступниця виконавчої директорки фонду 

Перейти до публікації «Коли мені повернули зір, я без зволікань зателефонувала онукам»: історія Валентини з Краматорська
«Коли мені повернули зір, я без зволікань зателефонувала онукам»: історія Валентини з Краматорська

«Коли мені повернули зір, я без зволікань зателефонувала онукам»: історія Валентини з Краматорська

Скопійовано!