Восток-SOS. Як зробити інтерв’ю з людиною після полону
У полоні так званих «ДНР» та «ЛНР» перебуває 113 хлопців, крім того на території України оголошено в розшук 642 особи, яких вважають безвісти зниклими в ході окупації та воєнного протистояння на сході України. Такими були дані СБУ станом на червень 2016 року. Питання вирішення їхньої долі досі відкрите. Проте є сотні людей, які повернулися з полону і вчаться жити поза воєнними діями.
Організація координації допомоги переселенцям і жертвам війни на сході України «Восток SOS» за останній рік задокументувала 85 інтерв’ю з людьми, які пережили тортури. Серед опитаних є не лише полонені, а й родичі безвісти зниклих, переселенці, ранені і жертви насилля. Юлія Красільнікова — одна із двох інтерв’юерок, яка займалася фіксацією порушень прав людини на сході. Документалістка розповідає, як розмовляти з людиною з травмою і наголошує: журналіст повинен робити все, аби не нашкодити і не залишити людину наодинці зі спогадами про пережите.
MediaLab занотував конспект тренінгу Юлії Красільнікової «Як правильно інтерв’ювати жертву катувань або людину, яка пережила полон. Інформуємо суспільство не (ре)травмуючи жертву».
Підготовка до інтерв’ю
При підготовці до інтерв’ю дуже важливо розуміти, для чого ви його робите. Це не має бути просто переказана історія катувань чи опис сцен насилля. Ви маєте подавати відповідний контекст і розуміти мету інтерв’ю. Так ви маєте вмотивувати й саму людину, з якою спілкуєтесь, пояснити, яку користь надалі принесе її історія суспільству.
Готуючись до інтерв’ю, знайдіть максимальну кількість деталей історії вашого героя.Людина, яка погодилась на розмову, буде більш відкритою, коли побачить з вашого боку інтерес до її історії. Якщо це можливо, заздалегідь поспілкуйтеся з громадськими організаціями, які допомагають цьому герою, або з родичами, зокрема для того, аби розуміти специфіку подальшої розмови. Адже домовляючись про інтерв’ю по телефону, ви можете не зауважити, який стан зараз переживає людина, і на інтерв’ю можете бути не готові до проявів надмірної емоційності.
Заздалегідь узгодьте місце проведення інтерв’ю, щоб воно не асоціювалось у героя з місцем, де він отримав травму. Локацію людина може запропонувати сама. При зустрічі обов’язково уточніть чи у цьому місці комфортно розмовляти.
Приділіть достатньо часу розмові. Щонайменше, годину. Якщо людина розповідає щось не по темі, але вважає це необхідним, то вислухайте її, не підганяйте.
Фіксація розмови
Варто наголошувати, що герой буде публічним настільки, наскільки він цього забажає.
Важливо узгодити:
- можливість знімати відео
- чи готовий герой показувати обличчя
- чи потрібно змінювати запис його голосу до непізнаваності
Такі моменти сприятимуть більшій прихильності і довірі героя. Будьте готовими до відмови зніматися на відео в останній момент. У такій ситуації не тисніть на людину, адже вона може відмовлятись через те, що постановка камери нагадує йому моменти в полоні, де його також могли записувати на відео. Право відмови також треба поважати.
Хід інтерв’ю. Послідовність питань
Починати розмову варто з відкритих питань, краще на нейтральні теми: останніх новин, погоди чи чогось схожого. Далі дозвольте людині висловитись і запитати про історію, яка вас цікавить. Використовуйте фрази: «Розкажіть, що з вами відбулося», «Який досвід ви отримали?». Тоді людина розпочне історію з того моменту, який вважає ключовим і важливим. Часто розповідь може початись задовго до факту його затримки чи катувань. Якщо цього не відбувається, варто запитати, чи було щось важливе до взяття у полон. Тим самим ви покажете свою зацікавленість в історії героя.
Визначтесь, як називати людину у матеріалі. Важливе формулювання — «той, що вижив, той що пережив», а не «жертва тортур». Запитайте, чи герой дозволяє називати ім’я і прізвище чи можна вказувати лише позивний чи псевдонім.
Не можна починати важкими запитаннями. Як і не можна ними закінчувати. Такі мають бути в середині розмови. «Які катування ви пережили? Що при цьому відчували?» — до таких питань герой має сам дійти і бути готовим розповідати.
Наприкінці розповіді запитайте, як пережите вплинуло на подальше психічне і фізичне життя. Можливо герой розповість про позитивніші моменти: переїзд у нове місто чи те, як знайшов сили подолати травму. Людина, яка пережила катування — це, насамперед, людина, яка вижила. Питання, яке закінчує інтерв’ю, має давати відповіді, що давало сили виживати, що мотивувало витримати муки і що допомагало після тортур.
По можливості дайте герою ознайомитись з матеріалом до публікації. Якщо щось вийде не так, як людина це собі уявляла, чи не так, як ви домовлялися, то це може негативно на неї впливати. Є випадки, коли герой просить видалити інтерв’ю. Тоді краще погодитись, адже можуть бути особисті причини, які людина замовчує.
Емоційність
Коли говорите з людиною, що пережила катування, ви повинні пам’ятати, що це людина, яка вижила. Вона сильна. У жодному випадку не можна жаліти людину. Ставтесь до свого героя з повагою і співчуттям. Його не потрібно оплакувати. І не намагайтеся вдавати, ніби розумієте, що ця людина пережила.
Стримуйте і власні емоції. Не використовуйте фраз на кшталт «Ви пережили пекло», «Це напевно було дуже страшно». Це знецінює досвід людини. Якщо протягом інтерв’ю відчуваєте, що не можете стримувати своїх емоцій, зробіть перерву. Те саме і з вашим героєм: якщо бачите, що все глибше занурюється у спогади, починає плакати, то постарайтеся йому допомогти, переключити увагу. Запропонуйте кави, води, чи запитайте щось нейтральне, що стосується теперішнього часу, аби повернути його реальність.
Якщо історія виявляється недостатньо трешовою, якщо людину в полоні не били, не було чогось кричущого, то намагайтесь не показати, що розповідь вам нецікава, адже людина може сприймати це як недостатність власних страждань. Зважайте на те, що у людини можуть бути причини приховувати правду. Є випадки, коли у полоні бійці дають обіцянку про замовчування катувань, адже в зворотному випадку вб’ють людей, яких досі утримують. Можливо, й справді в полоні людину не мучили, але психологічні тортури часом гірші, ніж фізичні, і такий досвід не можна знецінювати.
Використовуйте у розмові слова та терміни, якими послуговується герой. Якщо він каже «нацики» чи «ополченці», то не називайте їх бойовиками чи терористами. Пізніше в матеріалі це можна виправити, а в розмові ваші формулювання можуть викликати різні емоції і несподівану реакцію.
Закінчення інтерв’ю
Фінальне питання: «Чи хочете ви сказати щось важливе?», «Про що ще ви хотіли б розповісти?». Закінчуючи розмову, маєте вивести людину у сьогодення. Запропонуйте чаю, поговоріть про її роботу, родичів. Зловіть моменти, які приносять радість герою і розвивайте цю тему. Якщо маєте контакти організацій, які б могли чимось йому допомогти, то запропонуйте. Після виходу матеріалу зателефонуйте до людини, запитайте чи задоволена результатом, чи бачили публікацію її близькі. Також просто поцікавтесь її справами. Людині важливо відчувати, що про неї не забули, що вона — важлива, а не звичайне джерело інформації, яке використали для набору переходів на сайт.
Джерело тут.
