Від ідеї до дії: у Жовтих Водах запрацював простір підтримки для учнів, вчителів та громади

Війна не залишає освіті часу на довгі роздуми. Вона змушує діяти чесно й відповідально – змінювати формати навчання, реагувати на виклики безпеки, підтримувати дітей і шукати ресурси для розвитку своїх громад.

Шкільні команди, які взяли участь у реалізації проєкту «Школу-вгору» від Благодійного фонду «Схід SOS» (педагоги, представники адміністрацій прифронтових і прикордонних шкіл та учні), пройшли навчання з проєктного менеджменту. Згодом ми стали свідками того, як ідеї перетворюються на реальні простори, парки та спортивні комплекси для учасників навчального процесу і всієї громади.

Розпочинаємо нову серію дописів «Від ідеї до дії», покликану познайомити вас із учасниками проєкту та розказати про шлях до успіху. 

Учасники навчання та одні з пʼяти переможців пітчингу ідей, представники ліцею «Дивосвіт» (Жовті Води, Дніпропетровщина), переконані, що найсильнішими є ті ідеї, що ґрунтуються на реальних потребах дітей і громад. Уже 15 січня цього року відбулось урочисте відкриття ресурсного простору «UP-space» з чотирма функціональними локаціями для учнів 7-11 класів, зокрема для дітей з особливими освітніми потребами, педагогів та мешканців міста. 

Ця історія почалася з майже імпульсивного рішення – подати заявку на участь в освітньому проєкті «Школу-вгору» від Благодійного фонду «Схід SOS» за пів години до закінчення терміну подачі.

За словами завідувачки з виховної роботи ліцею «Дивосвіт» Олени Гори, колектив не сподівався, що вдасться пройти відбір, тому до буткемпу готувався завзято. Тоді, під час чотириденної події, команда освітнього напряму Благодійного фонду «Схід SOS» обʼєднала 10 шкіл з різних куточків України, які прагнули опанувати навички з проєктування, щоб визначити цілі, обсяги робіт та ризики своїх ідей. 

«Ми зробили якісне дослідження, опитали учнів, їхніх батьків та колег, щоб зрозуміти, як відповідати на потреби дітей і громади, тому на буткемпі в Києві у нас вже була чітка ідея – тихий острівець для кожного і кожної. Адже до нашої громади їдуть із Харкова, Запоріжжя та прифронтових громад Дніпропетровщини. У школі вже майже сотня дітей та педагогів, які вимушено покинули рідні домівки. Вони бачили жахіття війни й закрилися в собі, як у мушлях. Наше завдання – допомогти їм знову відкритися світу, і цей простір має стати для них саме таким містком», – поділилася пані Олена.

Під час навчання ідея почала набувати конкретних форм: команда вчилася рахувати бюджет, визначати ризики, формулювати очікувані результати. Найскладнішим виявилося не придумати простір, а чесно відповісти собі: чи зможуть вони взяти на себе відповідальність за його реалізацію.

«Ми дуже хвилювалися перед пітчингом ідей. Бо це вже не просто мрія, а обіцянка, надія, яку ми дали дітям», – згадала Олена Миколаївна. 

На пітчингу команда презентувала 3D-модель простору, поділеного на чотири зони, у кожній з яких можна знайти свій спосіб розвантаження. До прикладу, у зоні спілкування зручно проводити зустрічі самоврядування та онлайн-мітинги із цікавими людьми на позакласних активностях, у спортивній – боксувати під музику, танцювати у стилі «Just Dance» із однокласниками чи погамселити грушу. У зоні релаксу можна полежати на мʼякому дивані, а в музичній – влаштувати звукотерапію за допомогою укулеле, малювати чи займатися рукоділлям. Цікаво, що 3D-модель розробила учениця 10 класу Світлана Шевченко, яка також брала участь у навчанні. 

«У нас були гідні конкуренти, і, може, саме таке детальне бачення нашої ідеї допомогло здобути перемогу і перейти до реалізації проєкту нашого «UP-space», – згадала Олена.

Перемога на пітчингу стала лише першим кроком, а далі почалася щоденна робота. Протягом п’яти місяців звичайне шкільне приміщення поступово перетворювалося на простір, який спершу змоделювали жовтоводці. З’являлися меблі, техніка, матеріали для творчості, але головне – сформувався сенс цього місця. Тут можна побути на самоті або поруч з іншими, поговорити без поспіху, перепочити між уроками й відчути, що ти не зайвий, тебе бачать і чують.

«Для нас було важливо, щоб це не виглядало як кабінет. Це має бути місце, де дитина може видихнути. Кожна людина доклала до проєкту багато сил, енергії і бажання. Діти, побачивши, що ми таке начудили, потяглися за нами. Всі так загорілися ідеєю створення простору, що дев’ятикласники власноруч збирали меблі, щоб наблизити відкриття», – додала педагогиня.

Офіційне відкриття «UP-space» вдалося організувати 15 січня 2026 року поміж повітряними тривогами. На захід запросили учнів, батьків та представників місцевого самоврядування, аби представити можливості для громади, які ініціює школа. 

Через відсутність світла і тепла школа перейшла на дистанційне навчання, тому вийти в офлайн у новому просторі хоч на кілька годин, стало найкращою ідеєю, зізналася Олена Володимирівна.

«Дітям не вистачає живого спілкування. Вони ринули вивчати зони, бринькати на калімбі, бити в барабани, ліпити з пластиліну. Батьки раділи разом із дітьми, і вже здійснили кілька візитів після відкриття. Ми уклали 20 меморандумів із громадськими організаціями, центром зайнятості, лікарнею, музичною школою та бібліотекою, які на базі «UP-space» проводитимуть різні психологічні, соціальні та творчі заходи для всіх охочих». 

Поки триває дистанційка, у просторі проходять заняття для окремих груп учнів, також відбуваються зустрічі із залученими фахівцями для педагогів та батьків учнів. 

«Ми беремо участь у численних конкурсах, олімпіадах, різних вебінарах, проєктах МАН для того, щоб діти не вважали, що життя закінчилося. Треба показувати, що від кожного з них залежить, що вони матимуть, як житимуть, як будуватимуть себе, свою родину, і свою країну».

Олена Володимирівна, яка навчалась у «Дивосвіті» та присвятила 30 років викладанню математики й інформатики у цій школі, зізнається: найбільша мрія для неї та всієї громади – це закінчення війни. Щоб місто жило, відновилися виробництва, діти повернулись додому, а школи працювали. 

«Ми не знаємо, яким буде завтра, але школа не може чекати – вона має діяти. У майбутньому ми хочемо розширити наш простір, щоб він виходив у двір школи й у теплу пору ми могли дивитись фільми просто неба. Тому наша порада – не зупинятися мріяти і діяти».

Цікавий факт! У назві простору ліцею зашифровано одразу кілька важливих сенсів. «UP» у перекладі з англійської означає «вгору», що співзвучно з назвою проєкту «Школу-вгору», а «UP-space» водночас читається як unlimited possibilities – простір необмежених можливостей.

Навчання з проєктного менеджменту та передача устаткування для простору організовано Благодійним фондом «Схід SOS» у межах проєкту «Школу-вгору: зміцнення потенціалу прифронтових та переміщених шкіл в Україні» спільно з Данським Гельсінським комітетомза підтримки CISU.

Детальніше про те, як проходив пітчинг і які проєкти були представлені, читайте в окремому матеріалі.