Україна живе в серцях: свідчення мешканців ТОТ до Дня Незалежності
Українські символи державності мають особливе значення для українців, що опинилися в умовах окупації. Під час війни національна символіка стала маркером ідентичності та непокори, символом надії на звільнення та щасливе вільне майбутнє. Кожен прапор чи вишиванка, які вдалося заховати від окупантів, дають відчуття єдності та вселяють надію навіть у найскрутніші часи. Для багатьох людей національні символи є щоденним нагадуванням, що окупація тимчасова, а Україна – понад усе.
Від 2014 року ми документуємо воєнні злочини, що вчиняє рф в Україні. Із початку повномасштабного вторгнення ми провели понад 1000 інтерв’ю і задокументували 1560 ймовірних воєнних злочинів. Серед задокументованих розповідей очевидців – бережне ставлення до національних символів в тимчасовій окупації та історії про те, як люди намагалися врятувати прапори чи вишиванки. Усі імена змінено з міркувань безпеки.
З моменту окупації частини Луганщини та Донеччини у 2014 році стало зрозуміло, що окупаційна адміністрація докладе всіх зусиль для знищення української національної ідентичності на цій території. Тому навчальний рік в окупованих школах Луганська мав би закінчитися без виконання національного гімну та українського прапора, адже представники місцевого проросійського ополчення часто навідувалися до шкіл. Та все ж у 2014 році учні та вчителі школи №16 міста Луганськ підняли прапор України та виконали гімн. Учитель Володимир про це розповідає так:
«Ходили особи із цих різних формувань, невідомі заходили до школи. Це були місцеві «зелені чоловічки», хоч і без зброї. Адміністрація школи вагалася, чи варто демонструвати національні символи. Тоді учні старших класів сказали: «Якщо зараз не увімкнуть гімн, ми заспіваємо його самі, прямо на лінійці». Після того заступниця директора знайшла прапор, і його таки вивісили».
Володимир також розповів, що у 2012 році дружина подарувала йому маленький прапорець в автівку. Цей маленький символ перетворився на велику надію:
«Я його не знімав – це було принципово, хоча друзі й колеги радили прибрати, мовляв, це небезпечно. Але я не знімав до останнього. Уже знімали прапори з усіх державних установ, а мій в автівці залишався. Завжди думав: «Слава Богу, він у мене в автомобілі».
У 2017 році російські бойовики, навідавшись до однієї з українських шкіл, примусили дітей дивитися відео, на якому терорист «Гіві» знущається з полонених українських військових у Донецькому аеропорту. Зокрема, зрізав із форми шеврони з українським прапором та примушував їх їсти. Про це розповів Анатолій, який тоді ще навчався в школі, тож мусив дивитися на муки українських воїнів:
Ще коли були в садочку, нас вчили, що ми – українці, ми знали, що потрібно берегти і цінувати свій прапор. Й от, коли ти бачиш, що український прапор зрізають і змушують військового його жувати… розумієш, наскільки це жорстоко».
Напередодні повномасштабного вторгнення влада закликала українців підготувати тривожні валізи. Так, Вікторія із Чернігова, крім найнеобхідніших речей, намагалася зберегти те, що найдорожче її серцю:
«Я туди поклала, як це не смішно звучить, вишиваночку. І в мене на полиці лежав запакований прапор України. Вишиванку і прапор я взяла із собою в тривожну валізу».
Російські війська на ТОТ намагаються знищити все, що нагадує про українську державність чи дає українцям хоча б невелику надію. Так, людей примушували знімати синьо-жовті стяги. Про це розповідає Лілія із селища Каланчак на Херсонщині:
«Місяці два на котельні нашої школи ще висів український прапор. Він був у дворі, й окупанти його не бачили. Вони двічі приходили, робили зауваження, але ми ігнорували, тому прапор висів близько двох місяців окупації. Ми ще робили дописи про це в соціальних мережах, вважали це своїм досягненням, демонстрацією того, що ми незламні, ми – Україна попри все. До останнього не здавалися. Але одного вечора до охоронця школи прийшли і, погрожуючи зброєю, наказали терміново зняти прапор».
Особливе значення має державна символіка на військовій техніці ЗСУ. Адже з перших днів кожен із громадян знав, який сильний опір чинить українське військо. Український прапор, що майорить над військовою технікою, додає сил людям, які опинилися в епіцентрі бойових дій. Своєю історією поділилася Олександра з міста Попасна Луганської області:
«Я пам’ятаю 15-те березня, коли вже не було ні світла, ні води, ні газу, нічого. О третій ночі я прокинулася від дуже яскравого світла у вікнах. Коли підійшла ближче, побачила розриви фосфорних снарядів. Людей почали вивозити, пропонували евакуацію. На той час уже були розбиті дороги, і єдине, що було найголовнішим, коли дивишся у вікно, – побачити танки чи БТРи з нашим жовто-блакитним прапором на техніці».
На ТОТ кожен, хто переховував у себе герб чи прапор України, був під прицілом окупаційної адміністрації. Російські військові часто проводили обшуки в домівках українців, тому збереження національних символів було надзвичайно небезпечною справою, адже окупанти могли звинуватити таку людину в «нацизмі» та застосувати фізичне насилля. Юлія з Поліг Запорізької області стала очевидцем:
«У мого сусіда знайшли дерев’яні герби України, а також маленькі прапорці. Після обшуку вони всі валялися на землі. Окупанти звинуватили чоловіка в «нацизмі», а на шпалерах його будинку фарбою написали: «Здєсь живьот нацист»… Пізніше в сусідському гаражі окупанти знайшли ще один великий стяг України й почали одразу нас розпитувати, хто його там повісив. А наприкінці пригрозили: «Якщо ще раз таке побачимо – руки повідстрілюємо чи повідрубуємо».
У вересні 2022 року в Олешках на Херсонщині російські окупанти розстріляли сім’ю, знайшовши в них український прапор під час обшуку. Про трагічні події розповіла Катерина з Олешок:
«Був обшук – знайшли український прапор. Цілу сім’ю вивели до «АТБ-маркету» й розстріляли, щоб усі бачили. Загинули чоловік, жінка приблизно 40 років та їхній син 15-16 років».
Документування воєнних злочинів здійснюється в межах проєкту «Підтримка постраждалих від війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю фонду та не обов’язково відображає позицію ЄС (European Union in Ukraine).
