Судова практика | «Восток-СОС» довів Мінсоцполітики, що угода міністерства з Ощадбанком не може бути конфіденційною

Благодійний фонд «Восток-СОС» звернувся до Міністерства соціальної політики із запитом про публічну інформацію. Організація, що опікується переселенцями з Донбасу, хотіла отримати копію договору між Мінсоцполітики та Ощадбанком. Ідеться про копію договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», укладеного відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 01.10.2014 №505, якою регулюється порядок соціальних виплат для внутрішньо переміщених осіб.

«Кабмін зобов’язав усіх переселенців обслуговуватися лише в одному банку – Ощадному. …Ми вважаємо, що угода між Міністерством і банком є публічною інформацією, тому що в ньому напевно є норми, які впливають на реалізацію прав переселенців – приміром, яким чином відділення «Ощадбанку» передають документи, прийняті від ВПО, до собесів, чи захищено персональні дані переселенців…», – коментує для «Доступу» Олександра Дворецька, координатор «Восток-СОС».

Мінсоцполітики відмовився надати інформацію, мотивуючи тим, що договір між міністерством і банком є конфіденційним.

Тоді «Восток-СОС» звернувся до Окружного адміністративного суду Києва з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України з вимогами визнати відмову Міністерства соціальної політики України у наданні доступу протиправною і таки надати інформацію на запит благодійної організації.

Суд постановив: відмову міністерства визнати незаконною, запит розглянути повторно. Представники Мінсоцполітики на суд не з’явилися.

Аргументацію суду наводимо за судовим реєстром. Постанову подаємо скорочено:

…Як убачається із поданих Міністерством соціальної політики України заперечень на позов, відповідач вважає, що договір про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», укладений відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 01.10.2014 № 505, та інформація, яка міститься в ньому, не підпадає під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Однак, суд зазначає, що з підстав, наведених судом вище, запитувана інформація є публічною, оскільки вона безпосередньо створена відповідачем у процесі виконання ним – суб’єктом владних повноважень (центральним органом виконавчої влади – Міністерством соціальної політики України) своїх повноважень.

В наданій на запит відповіді, окрім іншого, відповідач вказав, що згідно даного договору про взаємодію кожна із сторін повинна зберігати конфіденційність, однак, з приводу наведеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. …

Разом з тим, суд зазначає, що згідно до висновку, що міститься у Постанові Пленуму ВАСУ від 30.09.2013 № 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; суб’єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної.

Таким чином, суд вважає, що запитувана інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, оскільки, як убачається зі змісту вищенаведеного, конфіденційна інформація визначається як інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою,крім суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд зазначає, що за наявності наведених підстав, відповідач мав встановити можливість або відсутність можливості обмеження доступу до запитуваної інформації, доказів вказаного відповідач суду не надав.

Наведені норми свідчать, що дії розпорядника інформації слід вважати відмовою в задоволенні інформаційного запиту лише в таких випадках: він не володіє і не зобов’язаний володіти запитуваною інформацією (тобто запитувана інформація не пов’язана з виконанням повноважень розпорядника); запитувана інформація має статус з обмеженим доступом; запитувач інформації не оплатив витрати, пов’язані з копіюванням або друком; запитувачем інформації не дотримано вимог до запиту на інформацію.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні публічної інформації є вичерпним.

Отже, суд зазначає, що наявність жодної з перелічених підстав відповідачем не доведено.

Крім того, відповідь відповідача адресована позивачу не містить будь-яких даних про обґрунтованість відмови в наданні запитуваної інформації, визначених зазначеною вище нормою Закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив у наданні запитуваної позивачем інформації, що має наслідком задоволення вимоги Благодійної  організації «Благодійний фонд «Восток-СОС» в цій частині.

Що стосується вимоги про зобов’язання Міністерство соціальної політики України надати протягом п’яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду БО БФ «Восток-СОС», копію договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, так як вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, з метою повного захисту справ позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути запит… та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.

При цьому, при повторному розгляді зазначеного запиту Міністерству соціальної політики України слід врахувати висновки суду.

Переглянути постанову в судовому реєстрі