Російські злочини проти українських дітей – глобальна загроза майбутньому поколінню українців
Після анексії Криму росією у 2014 році та російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року виникла тривожна ситуація, повʼязана з російськими злочинами на окупованих територіях України, а саме – викрадення, примусові депортації та мілітаризація українських дітей.
Насильницька депортація українських дітей росією
За даними Коаліції «Україна 5 ранку» (за різними оцінками), примусово були переміщені до росії від 260 000 до 700 000 українських неповнолітніх. Сайт «Діти війни», який спирається на дані Національного інформаційного бюро та відкриті російські джерела, наводить цифру в 738 000 дітей, депортованих із 2014 року.
Уповноважена Президента України з прав дитини Дарʼя Герасимчук вважає, що є значна розбіжність між оціночною кількістю викрадених дітей і реальною ситуацією. З огляду на ці дані, усе ж варто зазначити, що лише 19 546 дітей, депортованих з окупованих українських територій із лютого 2022 року, були ідентифіковані. За інформацією уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, станом на 2024 рік Україні вдалося повернути 1002 дитини, у той час як інші все ще перебувають на території російської федерації та Республіки Білорусь.
Випадки викрадення дітей піддаються ретельному моніторингу та документуванню як українськими, так і міжнародними організаціями. Неможливо переоцінити важливість міжнародних ініціатив, наприклад, вебінари, організовані Колаборацією з глобальних проблем дітей при Джорджтаунському університеті (США) та звіти Обсерваторії з питань конфлікту в Україні при Єльському університеті, для висвітлення цих випадків.
Щодо роботи з боку урядового сектору, варто зазначити, що українські урядові установи, як-от Офіс Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації на чолі з Дарʼєю Герасимчук та Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на чолі з Дмитром Лубінцем докладають усіх можливих зусиль для повернення дітей, незаконно вивезених до росії.
Окремо треба згадати Благодійний фонд «Схід SOS», який має велику вагу в наданні допомоги українським дітям, у той час як міжнародні правові органи продовжують розслідувати ситуацію. Спеціалісти і спеціалістки фонду готують звіти та статті про воєнні злочини росії проти українських дітей. Окрім цього, вони активно залучені до процесу евакуації українських дітей із території ведення бойових дій та прифронту, а також розробляють та успішно впроваджують програми реабілітації.
До документування воєнних злочинів росії проти українських дітей залучені і неурядові організації: Регіональний центр прав людини, Центр громадянської освіти «Альменда», «Where are our people?» (проєкт Ukrainian PR-Army).
росія намагається підготувати українських дітей до війни
Мета росії в мілітаризації українських дітей на тимчасово окупованих територіях – використати їх у майбутньому у війні проти України. Ця дія класифікується як воєнний злочин згідно зі статтею 8 Римського статуту.
Одна з найнебезпечніших організацій, що здійснює мілітаризацію дітей – «Юнармія», основною метою якої є виховання майбутнього покоління для здійснення нових актів збройної агресії проти України. Організація заснована за сприяння Міністерства оборони російської федерації у 2016 році, щоб вирішити проблему скорочення набору в російську армію. «Юнармія» налічує 1,3 мільйона членів і отримує щорічну державну субсидію в розмірі 80 мільйонів доларів США. Дітей віком від шести років рух піддає інтенсивній антизахідній індоктринації – навʼязує російську ідеологію, що західноєвропейські країни та США буцімто вороже налаштовані по відношенню щодо російського населення, а також до українців на окупованих територіях, і що цьому західному впливу необхідно чинити спротив. Окремо варто зазначити, що на військово-патріотичних уроках представники «Юнармії» вихваляють російських «ветеранів» нинішньої війни росії проти України, а також залучають дітей до військової підготовки: від надання першої медичної допомоги до бойових стрільб. У міру того, як зростає кількість загиблих, роль «Юнармії» стає важливішою, більш зловіснішою та загрозливою, особливо для українських неповнолітніх, які опинилися в пастці російської окупації. До 2021 року «Юнармія» завербувала 29 000 дітей у Криму та приблизно 7 500 у Донецькій та Луганській областях, які були окуповані росією ще в 2014 році. Від початку повномасштабного вторгнення також задокументовано й численні випадки примусового вербування на нещодавно окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей.
Реальні втрати російської армії на полі бою роблять перспективу використання «дитячої армії Путіна» ще більш загрозливою, адже йдеться вже не лише про індоктринацію, але і про участь дітей у війні. Ця перспектива видається жахливо реалістичною: за час повномасштабного вторгнення росія примусово призвала до армії майже 60 000 українських чоловіків. Так, у Донецькій області було мобілізовано близько 3 500 студентів, із них 70 загинуло, 174 було поранено, 272 дезертирували. Майже 2 000 юнаків досі служать у ворожій армії. На Луганщині гауляйтер мобілізував 654 студента, 5 із них загинуло, 70 було поранено. Приблизно 300 юнаків продовжують служити.
Російська влада активно використовує дітей як мішень для ідеологічної обробки та пропаганди. Наприклад, під виглядом надання «адаптації та допомоги в боротьбі з посттравматичним синдромом» створюються спеціалізовані табори. Крім того, «регіональні» осередки «Юнармії» не обмежуються російською федерацією, а поширюються на тимчасово окуповані території Донецької, Запорізької та Херсонської областей України, де росіяни проводять із дітьми пропагандистські заходи..
Мілітаризація українських дітей також була задокументована в окупованому Криму. Наприклад, у звіті Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоровʼя міститься інформація про табір «Школа майбутніх командирів» в окупованому росією Криму. Майже 50 дітей з України взяли участь у цьому таборі, організованому «всеросійським військово-патріотичним громадським рухом» – «Юнармією». У «Школі майбутніх командирів» діти мали змогу працювати з військовою технікою, водити вантажівки та вивчати вогнепальну зброю. Отже, очевидно, що припинення депортації та мілітаризації українських дітей вимагає евакуації тих, хто вважається вразливим, з окупованих територій та якнайшвидшого повернення тих, хто вже був вивезений. Для посилення гарантій захисту дітей у зонах конфлікту необхідно, щоб міжнародне законодавство та договори дотримувалися з більшою суворістю. Крім того, важливо, щоби світові лідери надавали правам дітей у конфліктних ситуаціях найвищий пріоритет.
Підсумовуючи, варто сказати, що викрадення, примусові депортації та мілітаризація українських дітей є злочинами, що порушують основоположні принципи міжнародного права. Оскільки кількість ідентифікованих дітей зростає, а зусилля з їхнього воззʼєднання із сімʼями розбудовуються та набирають усе більших масштабів, украй важливо, щоб міжнародне співтовариство продовжувало підтримувати майбутнє покоління України. Необхідно, щоб ці діти були воззʼєднані зі своїми родинами, отримали свободу й можливість процвітати, зберігаючи свою українську ідентичність, а російські злочинні практики щодо них були припинені.
Важливо також запровадити міжнародні санкції за злочини проти українських дітей, а також за інші злочини, зокрема проти військовополонених та цивільних осіб, що є суттєвим порушенням прав людини та грубою несправедливістю, яку чинить сучасна російська влада. Те, що російські військові злочинці мають бути притягнуті до відповідальності є необхідним фактором, оскільки непокаране зло, як ми знаємо з історії, повторюється.
Автор: Владислав Гаврилов, collaborative fellow with the Collaborative on Global Children’s Issues at Georgetown University (USA), аналітичний експерт Благодійного фонду «Схід SOS»
