«Ми ділили одне яйце на всіх, і паску одну, бо були голодні…» – Великдень під час війни

Четвертий рік поспіль українці змушені святкувати Великдень в умовах повномасштабної війни, яку розпочала росія 24 лютого 2022 року. Цьогоріч Воскресіння Христове особливе тим, що в один день його  відзначають римо-католицька та православна церкви. Для українських родин Великдень одночасно наповнений глибоким смутком та щирою радістю. Адже це світле свято сповнене як трагічними подіями, що завдали глибоких ран, так і дивовижними історіями, які дають надію на краще. 

Благодійний фонд «Схід SOS» з 2014 року збирає інформацію про воєнні злочини, що вчиняє рф в Україні. Розповідаємо історії тих, кому довелося зустріти Великдень в умовах бойових дій чи окупації. Усі імена змінено з міркувань безпеки.

На Великдень російська армія не припиняла завдавати жорстоких ударів по цивільній інфраструктурі українських міст. Так, за свідченням Юлії Запорощук, у Великодні свята в квітні 2022 року військові рф обстрілювали місто Сіверськодонецьк у Луганській області. Під час одного з російських авіаударів загинув чоловік, який вийшов по воду:

«Ми сидимо з Танею на лавці: «Сергію, не ходи!». А він пішов, і саме летів гелікоптер. Під час обстрілу і вбило, осколок потрапив у шию, він помер на землі. Поховали його біля смітника, тут же у дворі».

Значна частка жертв серед цивільного населення – це розстріли здійснені військовослужбовцями рф. Як розповіла Галина Галушка, на Великдень 24 квітня 2022 року російські військові в тимчасово окупованій Новій Каховці Херсонської області вбили 34-річного чоловіка:

«…Ми знаємо, якщо щось не так скажемо, то можемо прикладом отримати в зуби і по спині. Тоді святкували Великдень. Російські військові випивали. Йшов хлопець, слово за слово, він крикнув: «Слава Україні!», і вони його застрелили, при  батькові».

Відомо, що російські військові регулярно проводять обшуки серед цивільних, застосовуючи тортури, незаконно затримують та утримують українських громадян у підвалах і в’язницях. Підставою для застосування насильства були навіть картинки в телефоні. Про один із таких випадків,  пов’язаних із великодньою тематикою, розповіла Ганна Корінна:

«В одній кімнаті сиділа людина, яку зловили на вулиці. У неї у «вайбері» знайшли картинку, де на Пасху б’ються два яйця: одне українське, друге російське, і українське яйце розбиває російське».

Один із затриманих громадян, якого росіяни утримували в Оленівці розповів про своє звільнення на Великдень 2022 року:

«Із Оленівки я вийшов на Великдень. Був передвеликодній вечір, якраз освячували паски, а я вийшов з УБОПу (Управління по боротьбі з організованою злочинністю – авт.) вранці. Вранці одразу і пасочку з’їв». 

Особливо важким був Великдень 2022 року для українців у Маріуполі, де  тривали жорстокі бої. Довгий час людям доводилося знаходитися в укриттях, а в оточеному місті не вистачало продуктів харчування. Про надважкі умови розповіла Мар’яна Прокопенко, яка разом з іншими маріупольцями знаходилася в укритті:

«На Великдень жінка принесла одне яйце та паску. Тоді нас було вже 7 чи 8 людей і ми ділили це яйце на всіх, і паску теж одну, бо були голодні… Хліба страшенно хотілося – як ото в голодомор».

Однак навіть у найтемніші часи стається чудо, а особливо в той момент, коли на нього вже і не сподіваєшся. Одну з таких історій із Маріуполя, яку можна назвати «справжнім чудом», розповів Федір Климчук:

«На Великдень сталося диво – люди почали знаходити своїх хворих родичів: батько знайшов дванадцятирічну доньку. Хлопчик у нас був 16 років, який потрапив до дитячої травматології, він ліг у лікарню ще 22 лютого до війни, і ось опинився у нашому бункері. Увесь час жив із нами, а де його батьки ніхто не знав. 24-го був Великдень, а 25-го його знайшов батько. Приїхав та забрав хлопця».

Не менш вражає історія Віталіни Понайди, літній батько якої захворів, переховуючись у підвалі від російських обстрілів у Попасній:

«22-го на страсну п’ятницю перед Пасхою мені телефонують і кажуть: «Це вас Попасна турбує». У мене все впало, я вже думала, що щось із батьком, а мені: «Він сильно захворів у підвалі, в нього вже почалася гарячка, марення від температури, його знайомі хлопці посадили в машину і переправили в Бахмут у гуртожиток». Дали мені телефон якогось хлопця, який його там супроводжував, і ми знову помчали 23 квітня у Бахмут і забрали вже і батька. Він лежав, 24-го Великдень – лікарні не працюють. У нього була гарячка, і наступного дня ми повезли його в Центральну районну лікарню. Думали коронавірус чи запалення легень. Я так вдячна лікарям, що його забрали, зробили відразу тест, рентген, поклали в інфекційне відділення і за два тижні вилікували. Нічого не брали, це дивно, ну? але так і було, нічого не просили: ні ліків, ні грошей, нічого».

Важливі риси, які продемонстрували українці під час війни – це співчуття одне одному, жертовність та готовність прийти на допомогу за будь-яких обставин. Одну з таких історій розповіла Іванна Конопля. Під час евакуації з Маріуполя подорожні, що трапилися її сім’ї, пригостили пасхальними смаколиками:

«Чоловік зупинився, виходить жінка, несе дві паски, це було 23-го квітня, а вже 24-го Пасха. І вона каже: «Ми зараз повертаємо сюди на село, а вам прямо їхати». Принесла нам пасочку, воду нам дала, і ми поїхали».

Документування воєнних злочинів здійснюється в межах проєкту «Підтримка постраждалих від війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю фонду та не обов’язково відображає позицію ЄС (European Union in Ukraine).