«Історії стійкості»: як школи Сумщини, що за 30 км від кордону з рф, поєднують знання й безпеку
За даними Міністерства освіти і науки України, у поточному навчальному році у змішаному форматі навчатиметься майже 780 тисяч учнів. Значна частина з них – це діти з прифронтових громад, які щодня потерпають від обстрілів, нестачі електрики та нестабільного зв’язку.
На четвертий рік повномасштабного вторгнення росії українські освітяни пристосовуються до загроз: облаштовують укриття замість класів, поєднують онлайн і офлайн формати, навчають реагувати під час екстрених ситуацій.
У межах проєкту «Школу-вгору» команда Благодійного фонду «Схід SOS» під час моніторингової місії мала нагоду побачити, як вчителі Сумщини долають ці випробування, і ще раз переконатися у потребі підсилювати школи у напрямах безпеки та психологічної стійкості.
У циклі «Історії стійкості», присвяченому збереженню майбутнього у прикордонні, ми вже познайомили вас із трьома школами Конотопа. Сьогодні ж розповідаємо про Миколаївський опорний ліцей та Косівщинський ліцей ім. Лесі Українки – дві з багатьох шкіл, які продовжують працювати попри небезпеку.
Миколаївський ліцей Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області
До повномасштабного вторгнення життя Миколаївського ліцею, що має статус опорної школи і забезпечує організований підвіз дітей з навколишніх сіл, було дуже насиченим. Однак через постійну загрозу обстрілів масові спортивні змагання, прогулянки, екскурсії в межах області й Україною тепер стали неможливими.
«Батьки супроводжують дітей до школи і забирають після уроків, просять ретельно стежити за тим, щоб діти не виходили з укриттів до відбою. Ми пишаємося тим, що до повномасштабної війни обʼїздили чи не всі Суми та Чернігівщину, були у Львові. Не вистачає того спокою і відчуття безпеки», – поділилася директорка ліцею.
Окрім облаштування укриттів та класів безпеки у п’яти школах Сумщини, БФ «Схід SOS» у межах проєкту «Школу вгору» допоміг створити спеціальні простори для психологічного відновлення. Для цього виділили й повністю оновили цілий клас. Тепер це улюблене місце учнів і вчителів: спокійна, домашня атмосфера, де можна відпочити, відчути безпеку й провести зустрічі чи заняття в більш розслабленому середовищі.
«За можливості проводжу тут онлайн-зустрічі з учнями, серед яких є ті, хто виїхав із селища рік-два тому. Відчувається, що через відсутність живого контакту дещо розмиваються кордони між педагогом і учнем у звичному розумінні – діти звертаються на «ти», цікавляться, як справи вдома. Це не погано, це говорить про те, що війна забирає можливість соціалізуватися», – розповіла психологиня Марина Акіменко.
Поки діти мають можливість навчатися в укриттях й усе ж залишатися наживо за партами, важливо бути готовими до різних викликів. Тому за ініціативою адміністрації школи у сховищі облаштували також медпункт.
Косівщинський ліцей імені Лесі Українки Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області
Ніч перед візитом команди БФ «Схід SOS» до Косінщинської громади видалася важкою: рф вкотре атакувало дронами Суми та прилеглі населені пункти. У двір вчителя хімії та інформатики Косівщинського ліцею Руслана Єрошова поцілив безпілотник.
«Пошкодило дім та автівку. Щоправда, ми із дружиною не чули звуку вибуху, бо вже звикли до них. Нас розбудив звук битого скла. Полагодили, що можливо, прибрали біля будинку, машину відвіз на СТО і прийшов на уроки», – поділився вчитель.
Уроки безпеки тут – не формальність, а необхідність. Приклади для навчання з реагування на надзвичайні ситуації, на жаль, не вигадані – вони взяті з життя громади. Саме тому в ліцеї облаштовано клас безпеки, де учні вчаться діяти під час тривоги, розпізнавати вибухонебезпечні предмети, надавати першу допомогу та піклуватися про себе й одне одного у складних обставинах.
Загроза обстрілів різними видами зброї з боку росіян – головна причина обовʼязкового переходу прифронтових шкіл до укриттів. Ще до початку повномасштабного вторгнення адміністрація ліцею почала оновлювати сховище. Згодом стало зрозуміло: його слід облаштувати так, щоб діти могли проводити там цілий навчальний день, адже через повітряні тривоги уроки часто доводиться продовжувати під землею.
«Через війну бачимо відтік учнів – хто за кордон їде, хто переселився у більш безпечні регіони, але поки це малий відсоток. Проте ми радіємо, що наші учні, перебуваючи у різних країнах Європи, хочуть здобувати українську освіту та навчаються онлайн», – розповіла директорка ліцею Вікторія Щебетенко.
Мультиборди, компʼютери, стільці та парти, пожежні щити, мʼякі лави в коридорах сховища – усе це частина обладнання, яке БФ «Схід SOS» передав для облаштування укриттів, щоб забезпечити комфортний процес навчання навіть під землею.
Підтримку закладам освіти передано в межах проєкту «Школу вгору»: підтримка шкіл Сумської області в покращенні безпеки та психологічного стану учасників освітнього процесу», що реалізує БФ «Схід SOS» за фінансової підтримки Fondation suisse de la Chaîne du Bonheur («Swiss Solidarity»).
Підбірка історій у межах проєкту «Історії стійкості» з Конотопа – тут.
