Голоси з ТОТ: БФ «Схід SOS» розповідає, як окупанти щодня порушують права мирних жителів
10 грудня світ відзначає День прав людини – нагадування про те, що свобода, гідність та безпека належать кожному і кожній. Але на тимчасово окупованих територіях України ці права системно й щодня порушуються російськими військовими.
У межах кампанії «16 днів проти насильства» Благодійний фонд «Схід SOS» публікує свідчення українців, які пережили окупацію. У цих історіях – домагання та приниження на блокпостах, травматичний досвід у дітей, примусові «фільтрації», незаконні затримання та катування, погрози знищити домівки, психологічний тиск, небезпечні умови утримання та абсолютна безкарність окупантів.
Від 2014 року ми документуємо воєнні злочини, що вчиняє рф в Україні. За час повномасштабного вторгнення ми провели понад 1000 інтерв’ю і задокументували 1560 ймовірних злочинів. Серед них – історії людей, які пережили пекло війни та окупації. Імена респондентів змінено з міркувань безпеки. Усі респонденти виїхали з тимчасово окупованих територій.
У 2015 році, по дорозі з рідного Донецька на підконтрольну уряду України територію, Галина вперше зіткнулася з тиском з боку проросійських бойовиків на блокпосту:
«А коли виїжджали вже через Волноваху, ми проїхали Оленівку, і до нас на блокпостах приставали «денеерівці». Вони казали: «Ой, дівчата, куди ви їдете?», а нас чотири жінки в автівці. Вони намагалися пропонувати послуги свої, і таке інше, було дуже страшно. Я пам’ятаю, була вже 16:00 і ми перетнули пункт пропуску. Після цього він одразу зачиняється, тому що починаються обстріли. І ми просто дивом проїхали. Це був, звісно, жах».
Вікторії було боляче спостерігати, як рідний Покровськ на Донеччині перетворювався на прифронтовий регіон. Щоб врятувати дітей від страждань, місто довелося покинути влітку 2024 року:
«Такий відбиток наклало і на нас, дорослих, і на наших дітей. І зараз, коли лунає сирена, дитина чує – і відразу реагує на це все. Вона говорить: «Матуся, сирена! Пішли до передпокою». Страх залишився. Тобто дітки – вони дуже бояться. Та й дорослі також. Це дуже страшно, це не передати вам словами, це дуже складно, дуже… Дуже складно залишитися без будинку, без міста, в якому ти виріс. Там, де ти все знаєш, ти ріс, ти кожну стежинку цього міста знаєш. Це ніколи ми прийняти не зможемо, це такий біль».
Окуповуючи українські території, російські військові проводять обшуки в будинках цивільних, переслідують рідних чинних військовослужбовців, а також розшукують та затримують ветеранів АТО та ООС. Марина з Луганської області розповіла, як у 2022 році російські військові затримали чоловіка її близької подруги, запідозривши його в тому, що він український ветеран. Це стало серйозним випробуванням для жінки:
«Увірвалися в хату, і в чому людина була вдома в теплій хаті, в тому і затримали без будь-якого пояснення. Дуже тоді дружина, моя подруга, оббивала там пороги, щоб дізнатися, де він, її чоловік, знаходиться. Ніякої інформації не надавали, але через тиждень повернули. Це була зима. Він п’ять днів сидів у холодному приміщенні, що не опалювалося. Давали лише холодної води ковток. Ні про яку їжу там і мови не було».
Влітку 2022 року Катерина виїжджала зі своїм сином з тимчасово окупованої території Запорізької області. Російські військові навмисно затримували цивільних на блокпостах, не забезпечуючи громадянам України належних умов для довготривалого очікування. Часто це відсутність доступу до питної води та гарячого харчування:
«Ти в небезпеці взагалі, тому що ти не розумієш: випустять тебе чи ні. Ти просто стоїш, і чекаєш, чекаєш… Потім перевірки: передивляються всі речі, передивляються телефони. Наче тебе й не бʼють, але в той же час ти виїхати не можеш, тому що вони сказали: «Все, на сьогодні оця колона їде, а двадцять залишаються». Після цих слів ми подумали, що завтра ми вже поїдемо. У них такий настрій, от вони так захотіли. І ось нам і їсти нічого, і води немає. Так на одному блокпосту ми пробули п’ять днів, після чого нас все-таки випустили».
Російські військові у тимчасово окупованих українських населених пунктах часто погрожують цивільному населенню знищенням їхніх домівок. Марія розповіла, як під час окупації її рідного селища на Херсонщині у 2022 році росіяни обіцяли його знищити:
«По селу стріляли, просто по будинках. Їм все одно було куди стріляти, вони не стріляли у поле чи де, вони гатили по селу. Вони ще, знаєте, що казали: «У вас дуже гарне село, і ми як будемо йти, ми його зітремо з землі». Слава Богу, вчасно наші війська прийшли. Але душа болить, приїхали на наше поле, а там – міни, міни, розумієте, міни лежать. І ось по дорозі ми можемо їхати – дорога накатана, а на обочину боїмося ступити, бо там міни».
Анастасія розповіла, що у 2022 році в окупації на Херсонщині стала свідчинею затримання російськими військовими молодої дівчини – її сусідки:
«Телефони перевіряли, ходили, молодь була. Дівчину Лєну забрали, сусідку. То десь три чи чотири місяці її не було. Вона у Каховці сиділа, бо щось знайшли в телефоні. Її навіть током катували».
Російські військові, проводячи незаконні затримання, не зважають ні на вік, ні на стан здоров’я людей на тимчасово окупованих територіях. Наприклад, у вересні 2022 року на Херсонщині росіяни затримали подружжя старшого віку. Через фізичне насильство та психологічний тиск у жінки стався серцевий напад. Про це розповіла її сусідка Анна:
«Пізніше забрали на підвал мою колегу. Це вже був, мабуть, кінець вересня. Ну і також її чоловіка, а це в роках вже люди, 60 плюс. Російські солдати приїхали і забрали їх, тримали більше двох тижнів. І то їх відпустили лише через те, що у неї стався серцевий напад. Треба було надавати допомогу, а вони там цього не могли робити, тому відправили її в лікарню».
Документування воєнних злочинів командою БФ «Схід SOS» здійснюється в межах проєкту «Підтримка постраждалих від війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю фонду та не обов’язково відображає позицію ЄС (European Union in Ukraine).
Раніше ми публікували матеріали про незламних українців у День Гідності та Свободи.
