Бути юристом під час війни: голоси правозахисників БФ «Схід SOS»
Сьогодні, 8 жовтня 2025 року, в Україні відзначають День юриста. Ми дякуємо всім, хто невтомно допомагає правді перемагати. Захоплюємося вами, вашою принциповістю та людяністю!
З нагоди свята ми запитали представників фонду про те, що для них означає бути юристами, як змінилося відчуття справедливості внаслідок війни, у чому вони знаходять сили та що нині є найціннішим і найважливішим.
Бути юристом — це обирати сторону правди та продовжувати робити це навіть тоді, коли спостерігаєш жорстокі порушення з боку ворога. Для правозахисників БФ «Схід SOS» це не просто діяльність, а спосіб підтримати інших. Щодня вони консультують у громадах і супроводжують під час евакуації, готують і відновлюють документи, надають правову допомогу жителям постраждалих від обстрілів рф будинків, адвокатують права вразливих груп населення на державному рівні, допомагають розібратися в юридичних тонкощах і повертають справедливість у життя людей, які опинилися в біді.
Вони підтримують постраждалих у Донецькій, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і Кіровоградській областях. Від початку повномасштабного вторгнення юристи фонду надали понад 79 318 послуг.
Нижче ділимося думками наших правозахисників про людяність, стійкість і віру у те, що навіть у темні часи право має силу:
Що для вас означає бути юристом?
«Юрист — це особливий світогляд, що розділяє події навколишнього світу на законні та незаконні. Бути юристом означає постійно відстежувати зміни в законодавстві, навчатися, вдосконалювати професійні навички, логіку, ораторське мистецтво тощо. Для юриста важливо дотримуватися принципів людяності та справедливості», — Олег Бордюг, старший юрист, Запорізька область.
«Бути юристом — це завжди мати напоготові універсальну відповідь: «Залежить від ситуації» [сміється]. А якщо серйозно, то юрист — не енциклопедія, а звичайна людина, яка шукає рішення там, де інші бачать проблему», — Анастасія Фараонова, юристка, Миколаївська область.
«Бути юристкою для мене — це бути корисною для вразливих груп населення, представники яких самостійно не можуть впоратися зі правовими питаннями», — Аліна Стеблянко, старша юристка, Дніпропетровська область.
«Не буду романтиком і скажу, що це необхідна діяльність, як і багато інших. Водночас дуже відповідальна, бо помилки часто можуть наробити людям великої шкоди. Тому це професія, в якій не можна зупинятися в розвитку, бо допомагати треба добре», — Петро Гнатюк, юрист, Миколаївська область.
«Бути юристом — це брати відповідальність, постійно навчатися та покращувати навички», — Ілля Пришедько, юрист, Дніпропетровська область.
Чи змінилося ваше відчуття справедливості від початку війни?
«Беззаперечно. Війна загострила відчуття несправедливості. Щодня ми бачимо як мирні люди втрачають близьких, домівки, роботу. Водночас війна зміцнила віру у справедливість як мету, до якої треба йти, навіть якщо шлях довгий і непростий», — Анастасія Фараонова, юристка, Миколаївська область.
«Так, відчуття справедливості дуже загострилося та стало певною мірою вразливим. Поки кожен українець чекає на настання справедливості для держави-агресорки, ми можемо стикатися з несправедливістю в повсякденних справах. Часто ми, юристи, виступаємо як місток для здобуття локальної, але такої важливої справедливості для людини», — Петро Гнатюк, юрист, Миколаївська область.
«Відчуття справедливості не змінилося, але більшість із нас стали уважнішими та більш чуйними до співвітчизників, які внаслідок війни опинилися в тяжких життєвих умовах», — Олег Бордюг, старший юрист, Запорізька область.
Які найбільші виклики є зараз у вашій діяльності?
«Взаємодіяти з людьми, які пережили втрату, насильство або вимушене переселення, залишаючись ефективною фахівчинею», — Анастасія Фараонова, юристка, Миколаївська область.
«Бути юристом — це як грати у шахи. Нам потрібно бачити кілька ходів наперед, але ніколи не робити той хід, що принижує чи ранить інших», — Анастасія Фараонова, юристка, Миколаївська область.
«Залишатися стабільними в нестабільній безпековій ситуації, зберігати спокій і раціональність, допомагати іншим поратися з життєвими негараздами», — Олег Бордюг, старший юрист, Запорізька область.
Що надихає та допомагає не вигорати?
«Я відчуваю нерозривний звʼязок із тим, що роблю. Це стиль життя. Саме це мотивує та допомагає рухатися вперед, інакше довго не протримаєшся», — Ярослав Таранець, адвокаційник, Київ.
«Не вигорати допомагає команда та успішні історії, як-от про відновлення чи отримання документів», — Аліна Стеблянко, старша юристка, Дніпропетровська область.
«Надихає вдячність і щира радість тих, кому вдалося допомогти», — Олег Бордюг, старший юрист, Запорізька область.
«Надихає стійкість і віра. Це коли бачиш як після найважчих подій люди борються за права, дякують за підтримку, повертаються до життя», — Анастасія Фараонова, юристка, Миколаївська область.
Яке право людини ви вважаєте найціннішим зараз?
«У Конституції України право на життя прописане як одне з основоположних прав людини. Але зараз для мене воно є таким же наріжним, як і право на свободу, за яку доводиться боротися», — Петро Гнатюк, юрист, Миколаївська область.
«Право на життя та безпеку. Без них інші права залишаються лише на папері. Одразу після цього — право на гідність, бо саме воно робить нас людьми навіть у найтемніші часи», — Анастасія Фараонова, юристка, Миколаївська область.
«На мою думку, право на життя є найціннішим правом людини, особливо коли триває війна та щодня існує ризик його втрати», — Ілля Пришедько, юрист, Дніпропетровська область.
Чому вас навчила професія?
«Всі люди є рівними. З повагою треба ставитися не до посади, а до розуму», — Аліна Стеблянко, старша юристка, Дніпропетровська область.
«Якщо 200 разів вдаритись об стіну в одну й ту саму точку, її можна пробити. Але це не точно», — Ярослав Таранець, адвокаційник, Київ.
«Бути юристом — це як грати у шахи. Нам потрібно бачити кілька ходів наперед, але ніколи не робити той хід, що принижує чи ранить інших», — Анастасія Фараонова, юристка, Миколаївська область.
