Більше немає куди вертатись: історія Тетяни та Лідії Петрівни, евакуйованих із прифронтових територій
Упродовж 10 днів ми розповідатимемо історії евакуйованих зі прифронтових і деокупованих територій. Всі вони перебувають під опікою Благодійного фонду «Схід SOS» і були не лише врятовані з небезпеки, а й отримали різнопланову допомогу, як-от медичний догляд, психологічну підтримку, юридичний супровід, тимчасове розміщення, пошук місця для постійного проживання тощо.
Новим домом для Тетяни та Лідії мав стати відремонтований і обладнаний за рахунок фонду заклад у Нересниці (Закарпаття), де вони отримували би цілодобовий нагляд спеціалістів. Проте місцеві депутати відмовилися від зобовʼязань щодо подальшого фінансування установи. Детальніше про це читайте в колонці на Українській правді. Заява БФ «Схід SOS» – за посиланням.
Тетяні 70 років, раніше жила в Покровську разом із мамою Лідією, їй 94. Жінка має дітей, у рідному місті залишила собаку Марусю та 3 котів. Найменшу кішку Ракету принесли військові. За тваринами доглядають сусіди, а Тетяна та Лідія перебувають у Центрі соціальної адаптації людей з інвалідністю «Океан Добра» у Дніпрі.
Близько 3 років тому Тетяні ампутували ногу через тромбоз. Нещодавно вона перенесла струс мозку та інфаркт, проте не втрачає життєрадісності. Мати не може пересуватися самостійно – декілька років тому потрапила під колеса авто. Зізнається, що не може пересилити страх знову ходити. За нею доглядає донька, якій теж потрібна допомога.
«Я зазвичай не падаю духом, але потроху починаю… Думаю, чи встану я колись взагалі на ноги», – поділилася Лідія.
Тетяна та її мати потребували постійного медичного догляду, тож наважилися на евакуацію. Водночас рідне місто руйнує армія рф, постійні атаки з боку загарбників роблять Покровськ небезпечним для життя.
Дім сім’ї пошкодили уламки, вікна вибиті. Тетяна розповіла, що їм більше немає куди вертатися.
Від 2022 року бригади Благодійного фонду «Схід SOS» евакуюють жителів прифронтових і деокупованих територій. Не всі врятовані мають близьких, які готові подбати про них і надати житло. Команда налагоджує зв’язки з місцевою владою та донорами задля допомоги, залучає фінансування та пожертви для ремонту чи будівництва шелтерів, проте дії неблагочесних посадовців призводять до погіршеня критичної ситуації.
Будівля колишнього психоневрологічного інтернату у Нересниці після ремонту мала стати домом для врятованих, зокрема й для Лідії та Тетяни, проте сільська рада заблокувала можливість розмістити постраждалих.
Зараз ми намагаємося привернути увагу суспільства та надати розголос задля пошуку шляхів розв’язання критичної проблеми.
Закликаємо підтримати фонд і поширити інформацію про незаконні дії місцевої влади. Відновимо справедливість разом!
