БФ «Схід SOS» публікує історії єдності українців до Дня Соборності
День Соборності України – це не лише історична дата, а щоденна практика єдності, яка особливо відчутна під час війни. Благодійний фонд «Схід SOS» публікує свідчення українців і українок, що пережили окупацію, обстріли, евакуацію й на власному досвіді довели: соборність проявляється насамперед у діях.
У найрізноманітніших обставинах люди підтримували одне одного, простягали руку допомоги незнайомцям, діяли разом у моменти найбільшої небезпеки. Ці історії – про взаємну відповідальність, довіру та солідарність, які об’єднують країну навіть у часи війни. Деякі імена респондентів змінено з міркувань безпеки.
Російське повномасштабне вторгнення для багатьох українців розпочалося зненацька. У момент найбільшої загрози кожен і кожна відчули відповідальність одне за одного, а передусім – за дітей. 24 лютого 2022 року деякі батьки привели своїх дітей до школи, ще не усвідомлюючи масштабу небезпеки. Так, вчителі не покидали своїх учнів поки їх не заберуть батьки:
«У мене було троє учнів, ми чули вибухи і дітей швидко порозбирали. У моєї доньки, яка теж вчителька, залишився один хлопчик, батьки якого швидко не зорієнтувалися, і він залишився. Закінчилася нарада, всі вчителі розбіглися, бо в них теж діти, а я залишилася з тим хлопчиком. А своїй доньці сказала: «Ти біжи, свою дитину рятуй!». Ви знаєте, в ті перші хвилини війни мене охопив страх за дитину, яка зосталася. А коли прибіг батько, він мені дякував зі словами: «Ви мою дитину врятували», – Катерина, вчителька з Сіверськодонецька.
Прикладом соборності українців стали і волонтери. Вони допомагали тим, хто опинився в біді, часто ризикуючи власним життям. Їхні дії демонструють, що єдність проявляється в конкретних вчинках і взаємопідтримці:
«Якщо були звернення і багато людей, багато маломобільних, то «Янголи Спасіння» і «Схід SOS» (благодійні фонди – ред.) об’єднували наші виїзди. У перші п’ять днів я ще рахував – евакуював більше ста людей, а далі вже й не рахував. Протягом місяця (2022 року – ред.) їздив майже щодня. Нас працювало п’ять екіпажів – автобусами, ми тоді ще з Лиману рятували, в Кремінну заїжджали також до останнього», – Роман Бугайов, евакуаційник команди БФ «Схід SOS».
Жителі Маріуполя у 2022 році залишалися разом навіть у найважчі дні блокади. Вони підтримували одне одного і допомагали вижити тим, хто був поруч. Попри обстріли та руйнування, люди робили все можливе, щоб врятуватися:
«Я підбігаю, а двері в моєї матері зачинені, вони заблоковані. Сусідній будинок палає, горять машини у дворі, а вона на другому поверсі, б’ється там, як ото пташка: «Допоможіть, бо згорю тут!». Ну, а сама я не могла відкрити. Пішла, взяла кувалду, почала вибивати (двері – ред.), але бокові оці штирі зайшли в глухі стіни, треба було їх якось звідти вибивати. Це було не дуже просто. Потім уже прийшли чоловіки з підвалу, хтось із них знайшов там ножівку по металу, почали вирізати. Але це не допомогло, бо заблоковано було зверху і знизу –так повело цю залізну раму від вибуху. Потім хтось намагався влізти з сусіднього під’їзду. Також прийшов сусід, якому ми дуже вдячні. Він працював слюсарем, знав, як це робиться. Він знайшов не тільки кувалду, а й ці всі залізні примари, що можна було просто зірвати ті двері. Розкачували їх утрьох. Зрештою, зуміли вибити», – Яна, Маріуполь.
Та, на жаль, були й моменти, коли, попри всі зусилля, врятувати людей поруч не вдавалося. Але багато хто боровся за життя одне одного до останнього, навіть коли шансів майже не залишалося:
«Авіаудар був о дев’ятій годині, я дуже сильно відчула, аж сколихнулась – це десь за кілометр від нас відбулось. Так влучило, що будинок був повністю знищений. Люди дуже сильно кричали, бо там в домі були їхні рідні: хтось вийшов на багатті готувати, хтось – за продуктами. І коли повернулись, виявилось, що будинку вже немає. До нас звідти прийшов чоловік і звернувся: «Хто може допомогти? Треба розкопувати, бо там і діти, ну… весь дім у підвалі був». І наш будинок більш відгукнувся на цю трагічну історію. І з чоловіками, і з родичами тих, хто був у тому зруйнованому авіаударом будинку, вони пішли розкопувати. Мій чоловік власноруч дістав трьох дітей, на жаль, загиблих», – Вікторія, Маріуполь.
Водночас для багатьох людей, які пережили жахи війни, бути поруч із близькими та серед земляків – це найбільша допомога та справжнє щастя. У такі моменти спільна присутність і підтримка мали значно більшу цінність, ніж будь-яка матеріальна допомога. Саме відчуття «своїх» повертало силу жити далі навіть після найважчих втрат:
«Я стільки пережив, що найкраща допомога для мене зараз – це вже те, що я знаходжуся серед своїх людей. Ми, переселенці, багато через що пройшли, особливо, коли «Градами» бомбили наше місто», – Володимир, Бахмут.
Після початку повномасштабного вторгнення команда БФ «Схід SOS» провела понад 1235 інтерв’ю та задокументувала 2176 ймовірних воєнних злочинів.
Документування воєнних злочинів здійснюється в межах проєкту «Підтримка постраждалих від війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю фонду та не обов’язково відображає позицію ЄС (European Union in Ukraine).
Нагадаємо, раніше ми публікували свідчення українців і українок, які знайшли захист та укриття в харківському метро на початку російського повномасштабного вторгнення.
