Позиція громадських організацій, щодо заяв Міністра внутрішніх справ України по відношенню до внутрішньо переміщених осіб
23 вересня 2016 року на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України у розділі “Новини” розміщено матеріал, в якому Aрсен Аваков закликав Раду підтримати законопроект про кримнінальні проступки. Матеріал присвячений ініціативі Міністерства щодо прийняття нового закону про кримінальні проступки.
У своєму поясненні щодо факторів, які впливають на зростання рівня злочинності в країні, міністр внутрішніх справ України, пан Арсен Аваков, навів доволі маніпулятивні та дискримінаційні тези стосовно осіб, що виїхали з території Донецької та Луганської областей через військовий конфлікт:
“Серед інших причин загострення криміногенної ситуації в країні міністр виділив масштабні міграційні процеси. «За роки війни у Київ заїхало близько мільйона біженців-мігрантів з території Донбасу. По всій країні від двох до трьох мільйонів осіб створюють також певну проблематику. Це важко контролювати у статистиці».
Використання очільником Міністерства внутрішніх справ України терміну “біженці-мігранти” стосовно мешканців сходу нашої країни, що вимушені були через агресію Російської Федерації та збройний конфлікт покинути власні домівки та стати внутрішньо переміщеними особами, є ознакою або непрофесіоналізму міністра, або його юридичної безграмотності, або нерозуміння природи переміщення та наслідків конфлікту в цілому. Публічно заявивши, що переселенці винні у “загостренні криміногенної ситуації”, міністр не навів жодних доказів наявності причинно-наслідкового зв’язку між процесами вимушеного переселення значної кількості осіб зі сходу нашої країни та загальною тенденцією зростання злочинності.
Такі висловлювання Міністра є нічим іншим як використанням мови ворожнечі, що створює штучну відмінність між громадянами України в залежності від місця їх реєстрації, а тому є неприпустимим для посадової особи такого рівня (як і для будь-якої іншої посадової особи).
Міністр внутрішніх справ України, вочевидь, повинен знати різницю між поняттями “біженець” та “внутрішньо переміщена особа”. Відповідно до Конвенції ООН про права біженців, під поняттям “біженець” розуміється особа, яка в силу певних, цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань, і не має певного громадянства, знаходиться поза країною свого попереднього проживання не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань. Водночас згідно ст. 1 ЗУ “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”, внутрішньо переміщеною особою (ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Тож громадяни не можуть бути біженцями в своїй країні, а особи, що виїхали “з території Донбасу”, є внутрішньо переміщеними, і використання поняття “біженці” щодо них є, по меншій мірі, некоректним. Якщо тільки міністр не хотів підкреслити, що Донбас не є частиною України.
У своєму виступі пан Аваков також відверто маніпулює цифрами. Численність ВПО у Києві станом на липень 2016 року за даними Департаменту соціальної політики міста Києва складає 138 566 осіб проти заявлених мільйона, а загальна численність ВПО по Україні за офіційними даними Міністерства соціальної політики України на 19 вересня 2016 року – 1 703 932 особи проти трьох мільйонів, вказаних у заяві міністра.
Щодо злочинності, то рівень її в країні дійсно зростає, однак основною причиною цьому є соціально-економічна криза, яка загострюється, в тому числі, внаслідок збройного конфлікту на сході України. Не є і не можуть бути причиною цьому ані внутрішньо переміщені особи, ані біженці.
Згідно з даними кримінальної статистики, яку веде Генеральна прокуратура України, окремо облік даних щодо кількості та видів злочинів, вчинених внутрішньо переміщеними особами, не здійснюється. Є великий сумнів стосовно того, що Національна поліція України чи Міністерство внутрішніх справ України самостійно обліковує злочини, вчинені громадянами, які перемістилися із Луганської та Донецької областей. Окрім того, ці особи також стають жертвами злочинів, кількість яких постійно зростає (особливо майнових: крадіжок, шахрайства тощо) і так само потерпають від ситуації, що склалася.
Прикро, що в доволі склідній ситуації щоденного підвищення рівня злочинності в Україні пан міністр внутрішніх справ нашої держави замість організації роботи ввіреного йому правоохоронного відомства, займається тим, що публічно сіє мову ворожнечі. А це, в свою чергу, ще більше провокує ненависть та відповідно незаконні дії стосовно вимушених переселенців, які, як повинен знати пан міністр, виїхали з Луганської та Донецької областей через війну та загрозу їхньому життю.
Інформація, якою апелює міністр, не відповідає дійсності, а показує лише некомпетентність чиновника та сприяє роз’єднанню українського суспільства, підтримує напругу між внутрішньо переміщеними особами та приймаючою громадою, адже прирівнює всіх переселенців до потенційних злочинців. Зокрема саме через такі виступи переселенці стикаються із додатковими труднощами за місцем їхнього тимчасового перебування. Наприклад, із небажанням здавати в оренду житло, надавати кредити тощо. Подібні висловлювання є неприпустимі для чиновників – очільників центральних органів виконавчої влади європейської України.
Ми вимагаємо від міністра внутрішніх справ України, пана Арсена Авакова, або публічно надати докази, які б підтверджували дані, озвучені ним та опубліковані на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України, наведені вище, або оприлюднити спростування інформації щодо зв’язку між зростанням рівня злочинності в Україні та підвищенням кількості внутрішньо переміщених осіб, які вимушені були тікати зі своїх домівок у Луганській та Донецькій областях від війни.
Олександра Дворецька, голова Правління Благодійного фонду “Восток-SOS”
Вадим Пивоваров, Виконавчий директор Асоціації українських моніторів з дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Денис Кобзін, директор Харківського Інституту Соціальних Досліджень
Валерій Новиков, голова правління Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива»
Максим Буткевич, Ірена Федорович, співкоординатори Проекту “Без кордонів” ГО “Центр Соціальна Дія”
Галіна Койнаш , Харківська правозахисна група
Володимир Щербаченко, голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив
Володимир Шевченко, голова Тернопільскої правозахисної групи
Тетяна Печончік, Центр інформації про права людини
Тетяна Безрук, Вячеслав Ліхачов, Група моніторинга прав національних меньшинств
Олександр Степаненко, ГО “Гельсінська ініціатива-ХХІ”
Микола Козирєв, Громадський комітет захисту конституційних прав
Марія Ясеновська, ХОФ Громадська Альтернатива
Вікторія Бабій, ХОГО “Молодіжна Правозахисна Група – Харків”
Руслана Бурова, ГО МАРТ
Яна Салахова, мережа “Ініціатива Розмаїття”
Правозахисна коаліція громадських організацій “Ні – поліцейській державі!” (www.npd.in.ua)
Алла Тютюник, Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров”я
Світлана Смаль, ГО “Південь”
Олександр Галкін, президент Благодійної організації “Благодійний фонд “Право на захист”
ГО “Театр для діалогу”
Вершинина Валерія, менеджер програми Радників з питань ВПО
Оксана Пономарева, директор МБФ “Рес.Публика”
Сергій Карелін ГО «Розвиток локальної демократії»
Ігор Коліушко, Центр політико-правових реформ підтримує
ГО ДОО “Сила Майбутнього”
Андрій БОГДАНОВИЧ, ГО “Фундація.101”
Вадим Трюхан, Голова правління ГО “Європейський Рух України”
Ярослав Юрчишин, Transparency International Ukraine
Ольга Гвоздьова, ГО “Донбас-СОС”
Наталья Киркач, БФ “СЛАВЯНСКОЕ СЕРДЦЕ”
