АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА: Притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення колабораційної діяльності.

АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА

Притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення колабораційної діяльності: аналіз діючого законодавства, практики його застосування та пропозицій по зміні законодавства 

ПЛАН

Вступ

1. Огляд національного законодавства щодо встановлення кримінальної відповідальності за вчинення злочину “колабораційна діяльність”.
2. Практика застосування законодавства про колабораційну діяльність

а) Слідча практика

b) Судова практика

3. Пропозиції по змінам до законодавства щодо регулювання притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність

Висновки

Додаток 1. Відповідь Офісу Генерального Прокурора №27/3-1193вих.22 на запит Центру прав людини ZMINA

Додаток 2. Відповідь Служби безпеки України, Апарату Голови Управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю №10/П-147-п/1/1-23 від 15.11.2022 на запит Центру прав людини ZMINA

Вступ

Після початку широкомасштабної збройної агресії проти України перед законодавцями було поставлене питання щодо необхідності введення додаткових видів кримінальної відповідальності, які мали дуже конкретно визначити “водорозділ” між допустимою і прийнятною поведінкою громадян України і такою, що становить загрозу і є неприйнятною, зокрема, для тих, хто залишився на тимчасово окупованій території України чи території, яка тимчасово контролюється армією РФ. 

Прийняття змін кримінального законодавства і введення нових складів злочинів, таких як “колабораційна діяльність” (стаття 111-1 КК України), “пособництво державі-агресору” (стаття 111-2 КК України), призвели до чисельних звернень мешканців окупованих територій України до громадських правозахисних організацій з проханням роз’яснити, чи є діяльність, яку вони продовжували здійснювати на окупованій території, колабораційною. 

Втім, як з’ясувалося, і правоохоронні органи досі не визначилися, яким чином розмежовувати склад злочину “колабораційна діяльність” із іншими складами, передбаченими Кримінальним Кодексом України. Причиною такої невизначеності є неточність формулювання статті 111-1 КК України, а також перетинання складу злочину “колабораційна діяльність” із іншими складами злочинів, такими як “державна зрада”, “пособництво державі-агресору”, “виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників”.

До вашої уваги пропонується аналіз діючого законодавства щодо притягнення до відповідальності за здійснення колабораційної діяльності, слідчої та судової практики, а також існуючі пропозиції по зміні законодавства в цій сфері станом на листопад 2022 року. 

Аналітика підготовлена експертами організацій, які входять до коаліції громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, зокрема, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, ГО “Донбас СОС”, ГО “Крим SOS”, БФ “Восток SOS”, БО “БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, ГО “Центр прав людини ZMINA” та ГО “Кримська правозахисна група”. 

Висновки та рекомендації, представлені в аналітичній записці, відображають консолідовану позицію організацій коаліції. 

Аналітична записка підготовлена за участі Артура Пріхно, експерта ГО “Медійна ініціатива за права людини”.

1. Огляд національного законодавства щодо встановлення кримінальної відповідальності за вчинення злочину “колабораційна діяльність”.

Законом України від 03 березня 2022 року № 2108-IX Кримінальний кодекс України було доповнено новою статтею 111-1, якою встановлено кримінальну відповідальність за так звану “колабораційну діяльність”. Стаття передбачає встановлення кримінальної відповідальності за різні види діяльності, які можуть бути кваліфіковані як такі, що становлять колабораційну діяльність.

Стаття 111-1. Колабораційна діяльність 1. Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України -караються позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років. 2. Добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, -карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. 3. Здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, -караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років. 4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, -караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна. 5. Добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території -караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. 6. Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах -караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. 7. Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, -караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. 8. Вчинення особами, зазначеними у частинах п’ятій – сьомій цієї статті, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, -карається позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Примітка. 1. У частині першій цієї статті публічним вважається поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації. 2. У частині шостій цієї статті під заходами політичного характеру розуміються з’їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо. 3. У частині шостій цієї статті під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації. 4. Тяжкими наслідками у частині восьмій цієї статті вважається шкода, що в одну тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Станом на 12 листопада, за даними Офісу Генерального Прокурора України, за статтею 111-1 КК України відкрито 3361 кримінальних проваджень. Однак, розподіл цих проваджень за частинами не відомий – на запит отримати таку статистику було відмовлено на підставі того, що у звітності не передбачено виокремлення даних про кримінальні правопорушення за окремими частинами статей Кримінального кодексу України.

Наявні норми Кримінального кодексу, відповідно до пояснювальної записки, охоплювали нову проблематику, викликану повномасштабним вторгненням, не в повній мірі, що й зумовило потребу у прийнятті нової статті, яка б окреслила межі дозволеної та забороненої діяльності громадян України, що знаходяться на тимчасово окупованій території.

Водночас, доповнення Кримінального Кодексу України протягом березня-травня 2022 року іншими нормами, практика застосування положень статті 111-1 КК України виявила низку суттєвих проблем. Зокрема, складність розмежування правопорушень, передбачених статтями 111 КК України «Державна зрада», 111-1 КК України «Колабораційна діяльність», 111-2 КК України «Пособництво державі-агресору» та 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників».

Крім того, під дію статті 111-1 КК України формально підпадає цілком правомірна діяльність, зокрема, заходи, спрямовані на розв’язання гуманітарних проблем на окупованій території, надання медичних послуг, діяльності у галузі трубопровідного транспорту, робота продуктових магазинів тощо.

Відтак мешканці окупованої території (в тому числі тієї, яка фактично знаходиться під тимчасовим контролем російської армії, проте формально статус “тимчасово окупована територія” не визначено) знаходяться під ризиком притягнення їх до кримінальної відповідальності за діяння, які не є суспільно небезпечними, однак можуть підпадати під диспозицію статті 111-1 КК України.

2. Практика застосування законодавства про колабораційну діяльність

а) Слідча практика

З метою аналізу слідчої практики застосування статті 111-1 КК України було проаналізовано провадження, зареєстровані регіональними прокуратурами восьми областей (Київської, Чернігівської, Сумської, Херсонської, Запорізької, Харківської, Луганської та Донецької областей), окремі регіони яких були захоплені або тимчасово окуповані внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну.  Аналіз проводився на основі інформації, опублікованої на офіційних веб-сторінках обласних прокуратур з моменту введення в дію статті 111-1 КК України 15 березня 2022 року та до 04 листопаду 2022. Згідно публічної інформації, найбільша частка справ у даних регіонах стосується діянь, кваліфікованих за ч. 5 статті 111-1 – 141 провадження, за ч. 7 статті 111-1 – 54 провадження, за ч. 4 статті 111-1 – 18 проваджень, за ч. 1 статті 111-1 – 14 проваджень, за ч. 3 статті 111-1 – 9 проваджень, за ч. 6 статті 111-1 – 7 проваджень, найменше – за ч.2 статті 111-1 – 4 провадження.

У слідчій практиці чітко прослідковується складність розмежування правопорушень, передбачених статтями 111 КК України «Державна зрада», 111-1 КК України «Колабораційна діяльність», 111-2 КК України «Пособництво державі-агресору» та 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників». Аналогічні діяння внаслідок цього кваліфікуються за різними статтями навіть в межах проваджень, що розглядаються однією обласною прокуратурою, зокрема:

1. ч. 1 статті 111-1 та стаття 436-2 КК України:

	підозрюваний, після оголошення президентом російської федерації 24 лютого 2022 року про початок військової спеціальної операції проти України, у присутності інших осіб підтримав це рішення; чоловік неодноразово висловлювався на підтримку злочинних дій військовослужбовців російської федерації – його дії було кваліфіковано за ч.1 ст. 111-1, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.	дівчина в присутності односельців виправдовувала дії військовослужбовців російської федерації, а також висловила думку, що президент російської федерації по відношенню до України «зробив все правильно» –  її дії було кваліфіковано за ч.1 ст. 436-2, за яку передбачено покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років, дану особу було засуджено до 6 місяців арешту.
	з початку повномасштабного російського вторгнення харків‘янин розміщував на власній сторінці у забороненій в Україні соціальній мережі публічні заклики до підтримки країни-агресора.  У своїх постах підозрюваний називає захисників України, військовослужбовців ЗСУ «нацистами», а українські ЗМІ – «укропскими СМИ». Харків‘янин говорить про «постоянные победы войск Российской Федерации над ВСУ», чим підтверджує військову агресію сусідньої держави проти України –  його дії було кваліфіковано за ч.1 ст. 111-1, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років	25 березня 2022 року, фігурантка провадження розмістила на власному телеграм-каналі допис, в тексті якого містяться глорифікація учасників збройної агресії російської федерації проти України. Цей інформаційний матеріал став доступним для ознайомлення необмеженому колу користувачів. 5 квітня 2022 року, підозрювана розмістила на своєму телеграм-каналі ще один інформаційний матеріал, в якому йдеться про виправдовування і визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України –  її дії було кваліфіковано за ч.3 ст. 436-2, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

2. ч. 4 ст. 111-1 та ст. 111-2 КК України:

в період із 24 лютого по 04 травня 2022 року 60-річний чоловік, виконувач обов’язків керівника філії одного з держпідприємств Луганщини вступив в злочинну змову з окупаційними військами рф та представниками т. зв. «лнр». Обвинувачений добровільно передав представникам збройних формувань держави-агресора та нзф «лнр» матеріальні ресурси, що перебували у віданні філії. В подальшому він добровільно зайняв посаду директора так званого «гуп лнр «Деркульский конный завод» та провадив господарську діяльність зі змішаного сільського господарства –  його дії було кваліфіковано за ч.4 ст. 111-1, за яку передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

генеральний директор молококонсервного заводу у Куп’янську під час окупації міста налагодив стійкі робочі та ідеологічні зв’язки з представниками РФ. Підприємець продовжив провадити господарську діяльність та укладав з представниками так званої «Военно-гражданской администрации Купянского района» договори поставки. Гендиректор надавав вказівки своїм підлеглим передавати окупантам молочну продукцію. Крім того, депутат встиг налагодити робочі зв‘язки з Міністерством економічного розвитку РФ щодо поставок молочної продукції на територію так званої «ДНР» –  його дії було кваліфіковано за ст. 111-2, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

3. ч. 5 ст. 111-1 та ст. 111-2 КК України:

	після захоплення селища Новопсков Старобільського району та початку функціонування незаконних органів влади, колишня працівниця українського банку вступила в злочинну змову з представниками окупаційної адміністрації рф. У березні 2022 року її призначено начальницею так званого «Новопсковського відділення державного банку лнр» –  її дії було кваліфіковано за ч.5 ст. 111-1, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої	підозрюваний, перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, добровільно погодився на співпрацю з окупаційною владою. Він надав згоду на зайняття посади керуючого Херсонським відділенням ПАТ «Промсвязьбанк» –  його дії було кваліфіковано за ст. 111-2, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
	у травні 2022 року  чоловік  добровільно надав згоду на співпрацю з окупаційною владою РФ та погодився на пропозицію зайняти псевдопосаду «голови військово-цивільної  адміністрації м. Дніпрорудне» – його дії було кваліфіковано за ч.5 ст. 111-1, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.	наприкінці травня 2022 року мешканець одного з сіл Бериславського району, підтримуючи незаконні дії окупантів, погодився  виконувати функції так званого голови села – його дії було кваліфіковано за ст. 111-2, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

4. ч. 6 ст. 111-1 та ст. 436-2 КК України:

після повномасштабного  вторгнення рф в Україну студентка медколеджу Куп’янська Харківської області взяла участь у пропагандистських проєктах російських ЗМІ. У своїх виступах розповідала, що свідомо вирішила «допомагати російським солдатам» та «хоче служити росії». У відеоінтерв’ю вона висловлювалася на підтримку дій країни-агресора, закликала до сприяння збройним формуванням та окупаційній адміністрації рф –  її дії було кваліфіковано за ч.6 ст. 111-1, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

35-річна мешканка смт Куп’янськ-Вузловий наприкінці травня публічно висловила свою позицію на підтримку дій країни-агресорки в Україні. Так, прибічниця окупантів надала інтерв’ю російському телеканалу «Звезда», в якому розповіла, що вона підтримує російську армію та з її приходом стала почувати себе у безпеці. Жінка розповідала про те, як її дитину «задавили с этим украинским языком» –  її дії було кваліфіковано за ч.3 ст. 436-2, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

5. ч. 7 ст. 111-1 та ст. 111 КК України:

місцевий мешканець, у минулому – звільнений зі служби в ДСНС України, прийняв пропозицію представників збройних сил РФ про співпрацю та був призначений «виконуючим обов’язки заступника начальника Бердянського міського управління мнс – начальником 1-ї пожежно-рятувальної станції м. Бердянська» –  його дії було кваліфіковано за ч.7 ст. 111-1, за яку передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої

підозрюваний пройшов співбесіду з представниками держави-агресора та добровільно обійняв «керівну посаду» у так званому «мчс» тимчасово окупованого Старобільського району Луганської області. У травні 2022 року його призначили «начальником Старобельского государственного пожарно-спасательного отряда мчс лнр» –  його дії було кваліфіковано за ч. 2 ст. 111, за яку передбачено покарання у вигляді  позбавлення волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

 В ході аналізу слідчої практики принципів розмежування в ході кваліфікації встановити не вдалося. Скоріше за все, воно відбувається за дискрецією окремих представників, відповідальних за провадження, адже виокремити суттєві обставини справ, які б зумовлювали різну їх кваліфікацію за вказаними статтями, неможливо. Це створює проблеми подвійної кваліфікації та порушує принцип правової визначеності. 

Крім того, було зафіксовано окремі справи, в яких дії особи було одночасно кваліфіковано за двома статтями: дії громадянки України, яка в березні 2022 року погодилась на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора, та зайняла посаду «помічника прокурора» в «прокуратуре Белокуракинского района лнр», було кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 та  ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Занепокоєння викликає також той факт, що статті, розмежування між якими покладене переважно на дискрецію виконавців, передбачають дуже різні санкції за вчинення того ж діяння – від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років (ч.1 ст. 111-1 КК України) до позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої (ч.3 ст. 436-2 КК України). 

Аналіз слідчої практики також викликав занепокоєння в контексті співмірності суспільної небезпечності діяння та покарання за нього. За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Втім, аналіз вироків суду в цій категорії справ ставить питання про те, наскільки передбачені та призначені види покарання є співмірні вчиненим діянням.

Наприклад, дії 43-річної жінки, яка ховаючись від ворожих обстрілів разом з іншими маріупольцями у приміщенні Маріупольської камерної філармонії, із власних ідеологічних міркувань неодноразово виправдовувала дії окупантів і під час евакуації з Маріуполя, перебуваючи на російському блокпосту, прославляла загарбників та просила їх «скоріше звільнити місто», було кваліфіковано за статтею 436-2 (яка передбачає санкцію вищу, ніж ч. 1 ст. 111-1 КК), і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна з іспитовим терміном 2 роки. Донецька обласна прокуратура не погодилася із цим вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська та направила до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на цей вирок через його м’якість. Апеляційний суд підтримав позицію прокуратури, призначивши покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

b) Судова практика

Станом на 04 листопада 2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) знайдено 34 вироки по притягненню до відповідальності відповідно до статті 111-1 КК України (колабораційна діяльність). Це значно менше, ніж відкритих проваджень, що може, в тому числі, свідчити про те, що не всі справи по притягненню до відповідальності відповідно до статті 111-1 КК України потрапляють в реєстр. Зокрема, Служба безпеки України повідомляє про те, що стосовно 53 проваджень, переданих до суду, вже винесені судові рішення.

Із цих 34 вироків, 26 – по частині 1 статті 111-1 КК України, та 8 – по частині 4 статті 111-1 КК України, при тому, що найбільша частка відкритих проваджень, згідно відкритих джерел, – по частинах 5 та 7 статті 111-1.

Санкція частини 1 статті 111-1 КК України  передбачає покарання у виглядіді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років. Із 26 вироків тільки одне покарання, яке обгрунтовано можна вважати таким, що є достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, адже лише один засуджений обіймає посаду, пов’язану із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування. Решта, враховуючи інформацію, викладену в судових рішеннях, не є потенційними суб’єктами, які обійматимуть посади, пов’язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування. Це пенсіонери, не працюючі особи, вчитель, слюсар, ліквідатори ЧАЕС, раніше судимі особи. Переважна більшість наявних в ЄДРСР  вироків містять затвердження угод про визнання винуватості.
Зокрема, зафіксований вирок за статтею 111-1 мешканцю Дніпропетровської області, який є безробітним та має середню освіту, якому суд призначив покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України строком на 10 років. В аналізованому вироку зазначається, що засуджений розмістив публікації та особисті відеоматеріали в мережі “Facebook”, у яких “наявні ознаки публічного заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території Україн