«Збиратися і пити каву в обід – наша нова традиція», – пані Валентина з Бахмута про нове життя на Київщині
Родина пані Валентини до 2022 року жила в Бахмуті.
«Ми жили як в раю. Тільки не усвідомлювали цього», – говорять жінка та її невістка Женя про життя до повномасштабної війни.
Валентина мешкала в трикімнатній квартирі, а Женя із чоловіком і дітьми – у власному приватному будинку, який придбали за кілька років до початку повномасштабного вторгнення.
Жінки згадують: «Вклали туди все, зробили чудовий ремонт, а зараз усе це зрівняли із землею».
Коли в Бахмуті стало дуже гучно, вирішили виїжджати – спочатку Женя з доньками, потім пані Валентина із сином. Їхати особливо не було до кого, тому вирішили зупинитися на Київщині, у селі Побережка. Там саме шукали нового вчителя хімії та біології напередодні навчального року. Пані Валентина усе життя викладала ці предмети, тож почала вчителювати у місцевій школі і знімати будинок у своєї колеги.
Жінка ділиться, що сподівалася з’їздити забрати речі у квартирі в рідному місті, але зателефонувала сусідка і повідомила, що в квартиру влучив снаряд. А вже в 2023-му Бахмут повністю окупували і спалили все дотла.
«Коли наші будинки ще стояли, хоч і напівзруйновані, але місто не було окупованим, сподівалися, що повернемося, все відбудуємо. Та з кожним днем надія згасала. А зараз там просто руїни», – зі сльозами розповідає Валентина.
Нещодавно родина переїхала з Побережки в Медвин, село неподалік, – тут вдалося купити нову хату. Зараз вони обживаються – розчистили двір та город, встановили котел, щоб перезимувати з теплом, звикають до нового сільського життя.
«Найчастіше ми збираємося на каву в обід. Це наша нова традиція. Щось загуло, пішли смачні аромати, і ми всі вже тут як тут», – розповідає Валентина, а її невістка Женя додає: «Ми всі збігаємось і навіть у черзі чекаємо!».
А ще збираються на свята всією родиною – зі служби приїжджає син пані Валентини, а з Побережки – батьки Жені.
Раніше в родині не було кавомашини. Сім’я ділиться, що, мабуть, самі її ніколи б і не купили. Не тому що не могли собі дозволити, а тому що навіть не могли уявити, яка це класна річ:
«А зараз думаємо: «Як ми раніше без неї жили!».
Онучки пані Валентини юні піаністки – навчаються в релокованому сіверськодонецькому коледжі. Викладачі кажуть, що діти дуже талановиті. Тож родина робить усе можливе, аби їхнє життя і навчання було комфортним і безпечним.
Сім’я пані Валентини – серед тих, хто отримав кавомашини та комплекти догляду за ними від виробника побутової техніки «Miele» та ароматну каву від компанії «Coffeeton». У їхній історії кава – це не просто напій, а й ритуал спілкування, традиції і відчуття дому. Це те, що часто необхідно людям, які змушені були залишити рідні домівки через війну. І це саме той випадок, коли в чашці кави значно більше тепла та любові, ніж може здаватися.
Навесні цього року Благодійний фонд «Схід SOS» передав 80 кг кави, 40 кавомашин і 40 комплектів спеціальних таблеток для догляду за ними від компаній «Miele» та «Coffeeton». Цю допомогу отримали родини переселенців із Донеччини, Херсонщини та Харківщини, мешканці просторів підтримки ГО «Спасемо Україну» в Києві, Гатному та Ірпені на Київщині, а також Кам’янці-Бузькій на Львівщині.
Ми сердечно дякуємо компаніям за партнерство та підтримку людей у складних обставинах. Ваша допомога стає опорою для людей, які будують своє життя заново, а ваша людяність – повертає віру в людей у найтемніші часи.
Нагадаємо, нещодавно ми розповідали історію сім’ї пана Володимира з Торецька.
