Як влада рф викрадає культурні цінності: історія та воєнні злочини

Від початку повномасштабного вторгнення рф і тимчасової окупації українських територій, російська армія вчиняє численні воєнні злочини на території України. Одними з наймасштабніших є злочини проти культурної спадщини – викрадення, вивезення та розміщення у спеціальних музейних фондах і колекціях рф. На жаль, нині неможливо підрахувати точну кількість експонатів, викрадених росіянами з тимчасово окупованих територій. За оцінками ООН, завданий культурній спадщині України збиток перевищує 3,5 млрд доларів.

Історичний контекст злочину

Викрадення української культурної спадщини в умовах російського вторгнення в Україну є наймасштабнішим від часів Другої світової війни. Варто зазначити, що злочинна практика крадіжок культурної спадщини не є новою для представників рф, вона практикувалася зокрема й у період російської імперії, радянський період тощо. Журналісти проєкту «Texty.org» виявили лише в оцифрованих онлайн-колекціях Ермітажу (рф, місто санкт-петербург) і Державного історичного музею росії  понад 110 000 археологічних знахідок, які вивозили з території сучасної України до росії протягом століть. 

Дослідник процесів ідентифікації та повернення української культурної спадщини Сергій Кот у своїй книзі зазначив, що ще одним зі способів привласнення культурних цінностей росіянами було неповернення експонатів з українських музеїв після експонування на всесоюзних виставках у москві та ленінграді. Автор розповів, що російські музеї привласнили визначні експонати фондів сучасного Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, а також Національного художнього музею України. Так, у 1934 році у москві в Державному музеї східних культур відбулася масштабна виставка, на яку під егідою Наркомату освіти РСФРР були витребувані експонати тодішнього Державного художнього музею в Києві. За актом від 27 травня 1934 року, з фондів музею до москви було передано 27 предметів, серед яких фігурують старовинні чаші, бронзові та керамічні кувшини, підсвічники, декілька мініатюр, зразки тканин, кахлі з візерунками. Після закінчення виставки російський музей зобовʼязувався повернути всі експонати до Києва цілими та неушкодженими, проте їх не повернули.
Також відомо про вивезення унікальних колекцій картин, сакрального мистецтва: старовинні ікони, фрески, богослужбові предмети. Радянський атеїстичний режим систематично боровся проти релігійної ідентичності, намагався знищити памʼятки української християнської спадщини, зокрема й перлину архітектури Києва часів Київської Русі – Михайлівський Золотоверхий Собор. Спочатку у соборі були демонтовані старовинні мозаїки та фрески, а 14 серпня 1937 року радянська влада здійснила жорстокий злочин проти культурної спадщини та християнського надбання – знищила вибухівкою Михайлівський Золотоверхий собор. Після руйнування собору радянські енкаведисти протягом ночі розгрібали руїни святині, шукаючи та крадучи для власної наживи релігійні та культурні цінності.

Протягом 1935-1937 років знесли також майже всі історичні будівлі Михайлівського монастиря, а також розташовану неподалік Василівську (Трисвятительську) церкву. Дослідниці історії мистецтв Наталя Хамайко та Анна Яненко зазначили, що навесні 1937 року у Державному Українському музеї в Києві (нині – Національний художній музей України) відкрили виставку пам’яток мистецтва Київської Русі. Там експонували зокрема й мозаїки та фрески з Михайлівського Золотоверхого собору. Директора Українського музею Пимона Рудякова того ж року репресували, а експозицію музею розформували. Частину мозаїк і фресок разом з одним сланцевим різьбленим рельєфом відправили до москви на тимчасову виставку, організовану Державною Третьяковською галерею, звідки росіяни їх не повернули.

Під час Другої світової війни, під прикриттям евакуацією, радянською владою з музеїв Києва, що знаходилися зокрема й на території Києво-Печерської Лаври, були вивезені ящики з культурно-релігійними та музейними цінностями, а також дорогоцінними експонатами (золото, платина, срібло, парча, дорогоцінні богослужбові хрести, ікони) на зберігання до Башкирського відділення Держбанку СРСР, місто уфа (сучасна територія рф). Водночас німецькі війська після окупації Києва також вивезли частину фондів Історичної бібліотеки, а також понад 406 предметів експозиції відділу зброї Центрального історичного музею. Частина з цих речей до цього часу не повернута, питання реституції залишається актуальним.

Викрадення культурної спадщини в тимчасово окупованому Криму

Після тимчасової окупації Кримського півострова у 2014 році, з українських музеїв розпочалося цинічне викрадення музейних експонатів, деякі історико-культурні обʼєкти перебувають під загрозою знищення. Експертка Регіонального центру з прав людини Дарʼя Підгірна зазначила, що в умовах окупації півострова росіяни вже привласнили щонайменше 12 612 пам’яток національного та місцевого значення, майно та фонди 773 бібліотек, 26 музеїв, 5 історико-культурних заповідників, де зберігалося понад 1,2 млн музейних предметів. Водночас протягом археологічного сезону 2022 року лише в Херсонесі було виявлено понад 2 млн артефактів, з яких 200 000 вивезли на територію рф. 

Крім того, експертка зазначила про незаконне виставлення на аукціон у Московському аукціонному домі картини Івана Айвазовського «Місячна ніч», яку незаконно передали в Сімферопольський художній музей на початку російської окупації Криму у 2014 році. Про це повідомив і екс-заступник генпрокурора, екс-прокурор АР Крим Гюндуз Мамедов. Оцінюючи вартість незаконно переміщеного українського твору мистецтва, «російські експерти» оголосили вартість картини у 100 млн рублів.

Викрадення культурної спадщини після російського вторгнення у 2022 році

Після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, військові рф продовжують масово вивозити українські культурні цінності. Такі факти були зафіксовані, зокрема й у Херсонській області. Під час окупації міста Херсон російські військові систематично вивозили культурні цінності з місцевого художнього музею. Ці факти засвідчує директорка Херсонського художнього музею Аліна Доценко, яка підтвердила, що в період з 31 жовтня по 4 листопада 2022 року військові рф вантажили картини, ікони, скульптури та предмети антикваріату у вантажівки для вивезення на території тимчасово окупованого Криму та на території рф. За час окупації з фондів і музеїв Херсон було викрадено та вивезено понад 15 000 експонатів.

Їх подальша доля викликає занепокоєння, а повернення українських культурних цінностей є надзвичайно важливим для збереження унікального фонду культурної спадщини України.
Керівник Краєзнавчого музею Тавріда та посібник окупаційної влади Криму Андрій Мальгін підтвердив іспанським журналістам факт викрадення експонатів і зазначив, що його установа прийняла близько 10 000 творів мистецтва. За участь у викраденні та незаконному зберіганні викрадених картин з Херсона на Мальгіна були накладені санкції ЄС і Швейцарії.

Трагічна доля спіткала й твори мистецтва та культурні цінності Маріупольських музеїв. Так, зі зруйнованого маріупольського музею імені Куїнджі окупанти викрали оригінал картини Івана Айвазовського, 2 роботи Миколи Дубовського, роботу Григорія Калмикова – посмертний портрет Архипа Куїнджі 1910 року, бюст Архипа Куїнджі від скульптора Володимира Беклемішева, 3 унікальні ікони кінця 19 сторіччя, грецьке Євангеліє 1811 року та предмети декоративно-прикладного мистецтва, про це повідомили в медіа «Суспільне Донбас».

Необхідно зазначити, що згадані воєнні злочини є проявом геноцидних практик проти України та однієї із засадничих основ українського народу – культури. Дослідниця реституції культурних цінностей Вікторія Солошенко зазначила, що рф цілеспрямовано направила в Україну «групу фахівців», що займається контрабандою культурних цінностей із тимчасово захоплених територій України до рф. Цей факт підтверджується статтею The Guardian. 

Вкрай важливо, аби наукова спільнота та експерти провели всебічне дослідження основних причин і непоправних втрат, спричинених діями окупантів. Крім того, необхідно притягнути до юридичної відповідальності осіб, відповідальних за віддачу злочинних наказів і вчинення злочинів.
Матеріал англійською мовою оприлюднено на сайті war.ukraine.ua.

Автор: Владислав Гаврилов,

історик-міжнародник, дослідник Колаборації з глобальних проблем дітей при Джорджтаунському університеті (США) та в Інституті всесвітньої історії НАН України, запрошений аналітик російських воєнних злочинів у БФ «Схід SOS»