Як підтримувати якісний освітній процес в умовах війни: досвід учасниць проєкту «Школу-вгору»
Як підтримувати якісний освітній процес в умовах війни? Як залишатися небайдужими, бачачи зміни у громаді? Чи можуть школярі ініціювати зміни?
У відео досвідом поділилися команди 3 шкіл-учасниць проєкту «Школу-вгору» з Чернігівської, Миколаївської та Херсонської областей, які живуть у постійному стресі через наближеність до територій ведення бойових дій. Щоденні виклики, евакуація, втрата інфраструктури та адаптація до нових умов і міст – реальність, в якій люди продовжують навчатися та навчати, шукати рішення та мотивацію жити.
Дивіться відео за посиланням.
Зараз 10 шкільних команд у супроводі менторів працюють над написанням проєктних заявок, щоб мати шанс на фінансування та реалізацію важливих ідей. Кожна ініціатива ЗЗСО на Чернігівщині, Донечинні, Дніпропетровщині, Херсоннщині та Миколаєвщині є відповіддю на реальні потреби. Йдеться зокрема й про створення безпечних просторів, обʼєднання громад і розвиток спортивного майбутнього, допомогу людям у розумінні потреб інших тощо. Познайомитися з учасниками проєкту можна через їхні історії, які ми зібрали на сайті фонду.
«Наше селище пережило окупацію… Велика частина, як і школа, були знищені. Благодійники побудували модульну школу, ми з нетерпінням чекаємо на навчання у змішаному форматі. Після пережитого стресу, розлуки та дистанційки ми задумалися — як діти будуть єдиним цілим, як проходитимуть заняття? Ми хочемо їм допомогти та створити творчий центр «Точка Тепла», щоб діти могли приходити, спілкуватися, займатися творчістю. Щоб ми могли проводити заняття з розвантаження. Ми не можемо цього зробити в терапії, але безпечний простір допоможе їм соціалізуватися. На них чекає доросле життя, діти повинні вміти презентувати себе, налагоджувати комунікацію, розвиватися у професіях. Ми хочемо показати їм реальне життя, що відбувається поза соціальними мережами», – розповіла Ольга Ясенко, директорка Шевченківського ліцею (Миколаївщина).
«На базі нашого закладу ми створили краєзнавчий музей громади, відремонтували приміщення та розпочали збір експонатів. Ми переконалися, що історія твориться зараз. У 2022 році Лиманець опинився в окупації, але ліцей продовжив працювати. Ми завершили навчальний рік, потайки видали атестати. Колеги ховали українські книжки, вишиванки та прапори, щоб зберегти культуру та памʼять. Це дуже болить, але наш обовʼязок – берегти памʼять. Проговоривши ідеї та проблеми в межах проєкту ми зрозуміли, що треба робити історично-культурний центр на базі ліцею. Навіть якщо не отримаємо грант, музей все одно буде», – прокоментувала Валентина Білецька, вчителька Лиманецького ліцею (Херсонщина).
«У нашому ліцеї навчаються діти з порушеннями слуху та розладами аутичного спектра. Ми віримо в силу інклюзії та рівний доступ до освіти. Наші фахівці, зокрема й викладачі української жестової мови, щодня підтримують учнів у подоланні бар’єрів. Участь у проєкті — можливість продовжити розвиток інклюзивного освітнього середовища, обмінятися досвідом і залучити ідеї, що допоможуть зробити простір більш безпечним, доступним і прийнятним для дітей з ООП. Наш проєкт допоможе створити активний парк фізичного розвитку та взаємодії, щоб діти отримували задоволення від спорту. Ми прагнемо, аби громада не лише знала про потреби дітей, а й розуміла їхню силу, потенціал і право бути почутими», – переконана Катерина Костюк, директорка Чернігівської спеціальної школи №1.
Навчання організував БФ «Схід SOS» у межах проєкту «Школу-вгору: зміцнення потенціалу прифронтових та переміщених шкіл в Україні» спільно з Данським Гельсінським комітетом за підтримки CISU.
Нагадаємо, нещодавно ми розповіли як проходив навчальний буткемп для 10 шкільних команд проєкту «Школу-вгору» у червні 2025 року.
