Свобода пересування. Павлопіль та Пищевик
Села Павлопіль та Пищевик більш, ніж пів року перебували у так званій “сірій зоні”. Раніше, села Павлопільської сільської ради (Павлопіль, Пищевик та Черненко) належали до Новоазовського району Донецької області, проте, Постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 32-VIII передані до складу Волноваського району Донецької області. У кінці вересня 2015 року у село увійшли підрозділи Збройних сил України.
Наразі, Павлопіль є найвищим населеним пунктом на лівому березі річки Кальміус, підконтрольним Україні. Правий берег річки Кальміус у цій місцевості перебуває під контролем України як нижче, так і вище по течії. У Павлополі розташована дамба ГЕС (на Павлопільському водосховищі), а також зруйнований в ході бойових дій міст до села Орлівське (розташоване на правому березі Кальміуса).
Особливістю розташування цих сіл є те, що на відміну від більшості інших сіл “сірої зони”, вони розташовані на дорожньому коридорі “Новоазовськ – Красноармійськ – Талаківка – Маріуполь”, яка проходить через лінію зіткнення. Контрольний пропускний пункт на цьому коридорі розташований на виїзді села Гнутове та має однойменну назву – КПВВ “Гнутове”. Це дає можливість скористатися правом на пересування, яке мають мешканці непідконтрольної території України, аби дістатися до підконтрольної території України. Проте, це не дає можливості скористатися тими ж правами на свободу пересування, що мають мешканці підконтрольної території України. Мешканці сіл Павлопіль та Пищевик, які не перебувають на непідконтрольній території перетинають КПВВ “Гнутове” на загальних підставах, як і мешканці непідконтрольних територій – за наявності попередньо оформленого дозволу (перепустки). До появи КПВВ “Гнутове”, щоденно з Павлополя до Маріуполя здійснювалося 20 автобусних рейсів в обидва напрямки, проте, сьогодні автобус не ходить. 20.06.2015 Штабом АТЦ при СБУ своїм наказом введено заборону на пересування будь-якого рейсового громадського транспорту через лінію зіткнення. Варто відзначити, що ДПСУ розуміє межі лінії зіткнення останнім КПВВ, а не фактичним місцезнаходженням лінії зіткнення. Тобто, все, що розташоване за КПВВ дорівнюється непідконтрольній території, навіть якщо далі і розташовані позиції ЗСУ, чи НГУ.
Відсутність будь-якої влади у селі та обмеження у свободі пересування призвела до вимирання села та перетворила її у резервацію, заблоковану обома сторонами конфлікту. Майже не залишилося дітей, сільську школу закривають, фактично село кинуто напризволяще, не дивлячись на те, що у ньому відновлено українську владу. Через заборону провозу продуктів для торгівлі через КПВВ, у селі закрилися обидва магазини. Відсутня питна вода, продукти харчування. Люди не мають роботи у селі, та не мають можливості їздити на роботу до Маріуполя, а школярі, та студенти до міст навчання. Через заборону руху через КПВВ до сіл не їздять аварійні, та екстрені служби (електричних мереж, газу, водопостачання, швидка медична допомога, пожежники та поліція). Фактично, для вирішення всіх цих проблем сільрада згуртувала людей і все робить самотужки, навіть самостійно навчились розміновувати розтяжки. Допомагають лише українські та міжнародні гуманітарні організації.
Тобто, після відновлення контролю над селом Україною ситуація у селі ніяким чином не покращилася. Більш того, помічник Голови – прес-секретар Державної прикордонної служби України Олег Слободян анонсував розширення КПВВ “Гнутове” для збільшення пропускної здатності. Якщо для більшості людей, що перетинають лінію зіткнення з окупованих територій, і навпаки це безперечно є доброю новиною, то для мешканців Павлополя та Пищевика, розширення КПВВ “Гнутове” нічого доброго не принесе, крім того, що ці села будуть і далі перебувати у блокаді від решти підконтрольної території України.
Наразі, запроваджено позитивну практику перенесення КПВВ від другого рубежу до так званої “нульовки”, що покращує становище населених пунктів, розташованих між КПВВ та лінією зіткнення. Проте, на жаль, у даному дорожньому коридорі вирішили збільшувати пропускну здатність КПВВ “Гнутове”. На наш погляд це марне витрачання державних коштів.
Вирішенням у даній ситуації було б перенесення КПВВ з околиці села Гнутове (у напрямку Пищевика) до околиць села Пищевик (у напрямку села Октябр). Таким чином, два села – Павопіль та Пищевик, які підконтрольні Україні вдасться інтегрувати до України, зупинити процес вимирання села, та розпочати процес відновлення інфраструктури (дороги, міст, підстанції та ін).
Левон Азізян
