«Мрія одна – щоб закінчилася війна та ми повернулися до свого міста, всі живі. І щоб була Україна. Все інше – не головне». Історія вчительки інформатики з міста Сєвєродонецьк
Аби дістатися Запоріжжя довелося пересікти 18 блокпостів. На кожному з них російські військові перевіряли телефони – історія викладачки Донецького інституту внутрішніх справ
Олена: Це ж треба, все повторюється! – історія донеччанки, яка жила в Ірпені.
Христина: «Росіяни обстрілювали школу. Вони знали, що там люди в бомбосховищі. Більше сотні людей було там, але вони стріляли»
Надія: Школа – це не стіни, а ті цінності, що ми набули поруч – історія директорки школи у Лисичанську
Ольга: «Коли сильно бомбили, то ми притулялися одне до одного, сиділи та чекали. Молилися богу, щоб це все припинилося, проклинали путіна, а самі тремтіли».
Світлана: Я не збиралася помирати в бомбосховищі – історія дизайнерки з Маріуполя, яку врятувала жіноча футбольна команда
Взяли участь у роботі круглого столу в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі
Ольга Дмитріїва: «Я думала, що ми помремо з голоду, як я цього боялася, не можу передати!»
Аріф Багіров: «В Сєвєродонецьку немає жодного будинку, в який би не було влучання…»
Валерія Долинська: «Четвертого березня уночі почали нас бомбити…»
