Евакуація з прифронту: як рятують життя цивільних в умовах викликів і російської пропаганди. Основні тези панельної дискусії з форуму «Повний цикл евакуації: невидимі люди прифронту»
У межах форуму «Повний цикл евакуації: невидимі люди прифронту», організованого Благодійним фондом «Схід SOS» 16 травня 2025 року, відбулася важлива панельна дискусія «Евакуація з прифронту: виклики побудови злагодженої системи порятунку цивільного населення та безпека евакуаційних екіпажів».
Експерти та експертки говорили про найгостріші виклики процесу евакуації з прифронтових територій: страх людей перед невідомістю, дезінформацію та фейки, труднощі з реалізацією повного циклу евакуації та вразливість у найнебезпечніших умовах.
Спікерами та спікерками панельної дискусії стали керівник евакуаційної групи «Білий Янгол» Національної поліції в Донецькій області Геннадій Юдін, представниця Уповноваженого з прав громадян постраждалих внаслідок збройної агресії проти України Ольга Алтуніна, керівник Гуманітарної місії «Проліска» Євген Каплін і координатор напряму евакуації БФ «Схід SOS» Ярослав Корнієнко; модераторкою розмови була Юлія Матвійчук – координаторка напряму правозахисту БФ «Схід SOS».
Основні тези дискусії
▪️Люди на прифронтових територіях живуть в інформаційному вакуумі та серед російських фейків
Одним зі спікерів став Геннадій Юдін — керівник евакуаційної групи «Білий Янгол» Національної поліції в Донецькій області. Підрозділ від квітня 2022 року допоміг виїхати понад 11 500 людям, близько 1 500 з них — діти. Також вони доставили у прифронтові населені пункти близько 400 тонн допомоги.
Геннадій розповів про роботу підрозділу та людей, які залишаються на прифронтових територіях, обов’язкову евакуацію дітей і виклики, що пов’язані з цим процесом.
«Примусова евакуація не означає, що ми приїхали та забрали дітей. Наші екіпажі об’їжджають родини, розповідають про умови евакуації, а потім, коли люди зібрані, ми забираємо та довозимо їх до партнерських організацій. Ми можемо спілкуватися з їхніми родичами, а вони часто переконують близьких, щоб ті виїжджали з пекла», — зазначив Геннадій.
Експерт запевнив, що люди на прифронтових територіях знаходяться в інформаційному вакуумі: «За відсутності зв’язку, телебачення та електропостачання, вони не розуміють реальності. Вони дізнаються інформацію про обстріли в Києві та Харкові, а потім думають, що там така ж ситуація, як, скажімо, у Покровську. Вони не розуміють наскільки в їхньому населеному пункті небезпечно. Водночас дивляться пропагандистські телеграм-канали та бачать, що екіпажі «Білий Янгол» називають «чорними трансплантологами». Через це щиро вважають, що ми вивозимо дітей і дорослих «на органи». Цей фейк поширюється ще з 2014 року».
▪️ Люди вважають, що на них ніхто не чекає
Євген Каплін, засновник і керівник гуманітарної місії «Проліска», поділився досвідом і труднощами процесу прилаштування евакуйованих у геріатрії, а також розповів про причини, через які багато людей не виїжджають.
«Вони думають, що їх ніхто тут не чекає. У когось це лягає на травматичний досвід 2022 року. Дійсно, тоді вони виїжджали, був якийсь загальний зал на 100 людей. Але таких умов вже практично немає. Це треба пояснювати, інформувати», — додав він.
Євген розповів, що з 2016-2017 років намагався звернути увагу держави на проблему геріатрій: «Були люди старшого віку, яких неможливо було влаштувати в державні геріатричні заклади, бо у 90% це були люди, в яких є живі діти. А законодавство було так побудовано, що якщо в тебе є діти, то ти не можеш потрапити в геріатрію». За словами Євгена, також існує варіант поселення у приватні заклади на платній основі, однак вартість проживання може дорівнювати 5 мінімальним пенсіям, а отже є непосильною для більшості людей старшого віку. Крім цього, він наголосив, що зараз проблеми лише масштабувалися.
▪️Про російську пропаганду
Євген вважає, що найкраща пропаганда — сарафанне радіо. Це може стати у пригоді для інформування й з українського боку. Він переконаний, що треба посилювати інформування щодо евакуації людей усіма доступними методами.
Водночас Ольга Алтуніна, представниця Уповноваженого з прав громадян постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, переконана, що питанням висвітлення та інформування має глобально займатися держава: «Насправді ж у нас ціле міністерство є. Воно мало би цим займатися. Це мала бути комплексна історія, де є план про те, як і що говорити, коли та на якому етапі, приклади тощо. Те, що роблять ваші та інші громадські організації, безумовно круто, але ви не можете своїми силами охопити всю аудиторію. Це задача глобально держави, це державна політика».
▪️Люди залишаються не через впертість, а через страх і дезорієнтацію
Ольга Алтуніна розповіла, що Офіс Омбудсмана нині фокусується на моніторингу умов прийому евакуйованих. За словами Ольги, у приймаючих закладах часто виникає багато проблем: недоступність місць тимчасового проживання для людей з інвалідністю, відсутність гідних умов, байдужість чиновників тощо.
«Є групи людей, які взагалі залишилися «за дужками»: представники маломобільних груп населення, люди з хворобами, яких не можуть приймати в загальні місця тимчасового поселення, люди із залежностями», — зазначила Ольга.
Вона підтвердила наявність проблеми інформування: часом правдива інформація не доходить до людей, через це вони не виїжджають із небезпечних територій.
«Мені здається, що з людьми, які знаходяться на прифронтових територіях, треба говорити «заздалегідь», наводити кейси, говорити про мінуси та плюси, але не тоді, коли вже оголошується обов’язкова евакуація», — пояснила Ольга.
▪️Повний цикл евакуації нині забезпечує громадський сектор
Ольга наголосила, що повний цикл евакуації зараз забезпечують представники громадського сектору.
«На жаль, держава не спроможна запропонувати повний цикл. Дійсно, прифронтові військові адміністрації роблять багато, спілкуються з людьми. Ми в порядку парламентського контролю стежимо за нею. Але повний цикл забезпечуєте лише ваші та інші громадські організації, не держава, на жаль».
За її словами, за 11 років війни ми досі не знаємо та ніде офіційно не зафіксували, коли має евакуюватися суд чи міський архів, за скільки днів, кілометрів чи за якої інтенсивності обстрілів. Усі ці процедури мають бути напрацьовані та чітко визначені.
Під час форуму БФ «Схід SOS» презентував звіт дослідження напряму документування воєнних злочинів «Невидимі люди прифронтової території України», що базується на 60 поглиблених інтерв’ю та висвітлює реальні потреби представників маломобільних груп населення на прифронтових територіях. Ольга запропонувала об’єднати зусилля та виписати рекомендації на базі звіту. Враховуючи її залученість, вони будуть обов’язковими для виконання органами державної влади.
▪️В України є досвід, якого немає в жодній країні світу, його треба перекласти мовою держави
Ярослав Корнієнко, координатор напряму евакуації БФ «Схід SOS», окреслив одну з найболючіших проблем — держава не пропонує чіткої інструкції щодо організації евакуації від початку й до кінця.
«Зараз повний цикл працює здебільшого завдяки «милицям» громадського сектору та міжнародних партнерів. На національному рівні в мене немає відчуття, що хтось тримає в руках евакуацію. Що хтось розуміє її від А до Я. Що хтось проводить аудит того, як вона відбувається», — пояснив Ярослав.
Він також наголосив, що у громадських організацій є унікальний досвід: ефективні гарячі лінії, логістика, транзитні хаби, спеціалізовані рішення для вразливих груп. Але держава не інтегрує ці напрацювання у власну політику.
«В України є досвід, якого немає в жодній країні світу за історію людства. Мапа вже готова. Просто її треба перекласти мовою держави», — пояснив він.
Якщо це зробити, впевнений Ярослав, співпраця з державою не створюватиме проблем, будь-яка людина чітко розумітиме в якому рядку написано, що вона має робити, які мають бути фахівці та для яких задач, чого бракує суспільству, що воно має робити. І неважливо, це буде сьогодні чи тоді, коли у країні житиме нове покоління.
Ярослав наголосив і на потребі розповідати про тонкощі евакуації вже з дитинства: «Ми можемо приділити в школі 45 хвилин уроку охорони безпеки життєдіяльності та розповісти про повний цикл, що з собою взяти в дорогу. Іноді ми 45 хвилин збираємо людину, бо вона не знає що з собою брати — пігулки, фотографію колишнього чоловіка, паспорт, право власності на житло чи ковдру».
Спікери багато говорили й про збереження інституційної пам’яті для розгортання евакуації, якщо це знадобиться повторно в майбутньому. А модераторка панельної дискусії Юлія Матвійчук зазначила, що коли БФ «Схід SOS» почав займатися евакуацією, однією з основних проблем була та залишається інформування населення про процес евакуації. Долучення експертів і експерток — один із пунктів для ефективного реагування.
Висновки панельної дискусії:
- Наше законодавство у сфері евакуації розлоге, абстрактне та не має чітких інструкцій. Водночас в України є досвід, якого немає в жодній країні світу, необхідно лише перекласти його мовою держави.
- Російська пропаганда та інформаційний вакуум на тимчасово окупованих і прифронтових територіях часом стають факторами, які стримують людей від евакуації. Вони породжують страх перед невідомістю, дезорієнтацію та підривають довіру до евакуаційних місій.
- Ми маємо напрацювати інформаційну політику щодо процесу евакуації. Першочергово — на рівні держави.
- Зараз не існує системного державного підходу до евакуації. Повний цикл здійснюють громадські організації у співпраці з державою.
- Потрібно зберегти інституційну пам’ять і переосмислити законодавство, щоб не починати з нуля, якщо це знадобиться робити знову. У ньому мають бути зафіксовані алгоритми евакуації, відповідальні особи та стандарти взаємодії.
- Представники маломобільних груп населення та люди із залежностями часто залишаються поза системою. Ці групи найменш захищені, у законодавстві залишаються прогалини щодо процесу евакуації чи розміщення.
Форум організовано в межах проєкту «Підтримка постраждалих унаслідок війни вразливих груп населення та жителів віддалених територій України» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
